16.03. Генрік Ібсен «Ляльковий дім». Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство. «Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма
Мета: визначити роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство; ознайомити із тематикою та сюжетом п'єси «Ляльковий дім»;
Хід уроку
1. Опрацюйте статтю підручника розділ "стара" і "нова " драма
Розкрийте поняття «нова драма»
Які основні ознаки «нової драми»? (Це драма сильних характерів і великих ідей; в основі сюжету лежить суперечка про основні проблеми сучасності. Таку драму ще називали «п’єсою про людську душу». Композиція п’єси має інтелектуально-аналітичний характер; фінал у ній відкритий.)
Поясніть, чому період «нової драми» пов’язують із появою Генріха Ібсена в літературі. (Роком народження нової європейської драми — драми психологічної і соціальної — вважається 1879 рік, коли був написаний «Ляльковий дім».)
2.Напишіть тему уроку, стислий конспект біографії Генріка Ібсена
Опрацювання статті підручника з теми, відповіді на запитання та виконання завдань
Штрихи до портрета Генріка Йохана Ібсена (запис у зошитах)
— Майбутній драматург Г. Ібсен народився 1828 р. у норвезькому містечку Шієні в родині заможного комерсанта.
— Коли хлопчикові було 8 років, батько розорився і для родини настали скрутні часи. У шістнадцять років Генрік починає самостійне життя учнем аптекаря, саме тоді він починає писати перші вірші.
Генрік мріє стати лікарем, готується до вступних іспитів, але захоплюється театром і полишає навчання назавжди.
Завдяки публікації п’єс «Катиліна» та «Богатирський курган» Г. Ібсен у 24 роки отримує посаду драматурга, режисера та художнього керівника норвезького театру в Берґені.
1850 року він переїздить до Кристіанії і стає професійним літератором, очолює (1857 р.) столичний норвезький театр, але керівництво театру було незадоволене, бо його п’єси були провальними.
1864 року він виїхав за кордон, де й прожив — у Римі, Дрездені та Мюнхені — до 1891 року. Подорожуючи світом, Ібсен робить дорожні замітки, які пізніше успішно видає.
Всесвітньо відомим Ібсена зробили написані ним у той період твори «Ляльковий дім», «Пер Ґюнт» та «Підпори суспільства».
Усю творчість Г. Ібсена умовно поділяють на 3 періоди. (І-й— національно- романтичний. Оспівує героїчне минуле Норвегії — «Катіліна», «Богатирська могила»;
II-й — реалістичний. Засудження буржуазної дійсності — «Бранд», «Пер Гюнт»; III-й— створення «нової драми» — «Ляльковий дім», «Привиди», «Дика качка».)
Восени 1891 року Ібсен повернувся на батьківщину, а в 1898 році Норвегія урочисто відсвяткувала сімдесятиліття великого письменника. Невдовзі він пережив кілька ударів. Пішов із життя 1906 року в Бостоні.
На честь Генріка Ібсена названий кратер на Меркурії.
З 1986 року в Норвегії вручають національну Премію Ібсена за внесок у розвиток драматургії, а з 2008 року — Міжнародна премія Ібсена.
У місті Шієн діє Театр Ібсена.
Від прізвища письменника походить назва нового літературного явища — «ібсенізм»
4. Записати термін в зошит
«Ібсенізм» — особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітичному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.
— П’єса «Ляльковий дім» — це класичний зразок соціально-психологічної драми, драми про дім, сім’ю, людей, які прожили разом багато років, але так і не змогли стати щасливими. В основі сюжету — реальний факт, що був засвідчений у данському містечку. Прототип Нори — Лаура Кілер, яка стала жертвою через консервативні погляди суспільства. Нора й Лаура мають багато спільного, але є й істотна різниця: на відміну від Лаури, Нора сама йде з дому, сама протиставляє себе суспільству. Це — її свідоме рішення.
5. Дайте відповіді на запитання (усно)
• Яка атмосфера панувала в будинку адвоката Хельмера?
• Що, можливо, є дивним у стосунках подружжя Хельмерів?
• Чому Нора просить зробити їй різдвяний подарунок грошима?
• Чи можна вважати адвоката скупим?
• Як головна героїня ставиться до своїх дітей?
• Як Нору характеризує її зізнання про борги?
— Внесок Г. Ібсена в розвиток театру надзвичайно вагомий і розмаїтий, тож не дивно, що під його впливом перебували як представники соціально- критичного театру (Б. Шоу.), так і драматурги-символісти (М. Метерлінк.). Він був сміливим мислителем, який не боявся переоцінювати загальновизнані ідеали. Цілком закономірно, що його ім’я завжди згадують поряд з іншими волод
6.Завдання
читати зміст п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім»
19.03.Тема «Ляльковий дім» як соціально-психологічна
драма. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої
і внутрішньої)
Мета уроку: допомогти учням засвоїти ідейно-художній зміст, сюжет драматичного твору;
розвивати навички виразного читання за особами, переказу драматичних творів,
виділення ключових епізодів, їх коментування; виховувати інтерес до літератури,
аналітичне мислення, естетичний смак, визначити
основні принципи «нової» драми, розкрити суть соціально-психологічної драми
“Ляльковий дім”, з'ясувати основні проблеми, особливості композиції драми,
дослідити процес розвитку особистості Нори
Хід уроку
1.Продовжуючи тему попереднього
уроку, сьогодні ми долучимося до шедевру норвезької драми «Ляльковий дім»
Генріка Ібсена. Доведемо, що цей твір є соціально-психологічною драмою. Визначимо особливості драматичного
конфлікту та розвиток сценічної дії
(зовнішньої і внутрішньої).
Драма ( дія) - це один з літературних родів, що зображує світ у
формі дії і, здебільшого, призначений для сценічного втілення. Виникла драма ще
в античний період і впродовж розвитку літературного процесу вона постійно
зазнавала змін. Але саме межа ХІХ-ХХ ст. принесла в цей жанр свіжий подих змін
— з’явилася «нова драма», яка об’єднала спільними ідеями та піднесла драматичне
мистецтво на небувалу висоту.
Завдяки творчості Генріка Ібсена, Б’єрнстьєрне
Б’єрнсона, Бернарда Шоу, Кнута Гамсуна, Герхарда Гауптмана, Моріса Метерлінка
театр перетворився на арену пристрасних ідейних дискусій, а внутрішні
переживання героїв набули узагальнювального значення, стали втіленням
філософських, соціальних і моральних проблем буття. І хоча від моменту
народження «нової драми» минуло вже понад століття, вона донині не втратила
актуальності, глибини, художньої новизни.
Найповніші можливості «нової драми»
виявилися у творчості Г. Ібсена, а першим її довершеним твором уважається драма
«Ляльковий дім» (1879), яка
викликала в суспільстві бурхливі суперечки, що подекуди у вітальнях вивішували
оголошення: «Просимо не говорити про "Ляльковий дім"». Дискусія переходила зі сцени в зал до глядачів, далі — у приватні салони й
вітальні. Чи спонукає п'єса сучасного читача до роздумів? Чи лише про місце
жінки у суспільстві в ній ідеться? Над цими та багатьма іншими питаннями
поміркуємо сьогодні на занятті.
2.Записали дату,тему уроку і визначення
Соціально-психологічна
драма - твір, у якому відображається зіткнення внутрішніх поривань героя з
соціальними обставинами, глибоко розкривається психологія персонажів, їхні
вчинки, думки і почуття, що свідчать про стан суспільних відношень і про їх
вплив на духовний світ людини.
3. Історія створення п’єси
П'єса «Ляльковий дім» задумана в 1878 році (перші
начерки із заголовком "Нариси до сучасної трагедії" датовані 19
жовтня). Ібсен прагнув у класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми.
Написано ж твір у 1879 році.
В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала
норвезько-данська письменниця Лаура
Кілер (уроджена Петерсон, 1849-1932). Під впливом п'єси "Бранд"
19-річна дівчина написала книгу "Дочки Бранда", яка вийшла у світ в 1869
році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою.
Між ними зав'язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір'ю переїхала до
Данії, де в 1873 році вийшла заміж за ад'юнкта Віктора Кілера. Він був доброю
людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно
переносив він грошові проблеми. У 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його
потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого
багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї
поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком
відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На
зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла
Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші
для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї
поручився далекий родич, великий комерсант. До моменту закінчення векселя Лаура
була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був у складному матеріальному
становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати
підроблений вексель - але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її
чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім'ї і друзів
змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, який незабаром
оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали психічнохворий, брехухою. Але минув
час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала
його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово
виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ибсеном. Саме її
життя стало основою для сюжету "Лялькового дому".
4. Сценічна доля твору.
Цікавою і складною є і сценічна доля п’єси
«Ляльковий дім». На початку 1900 років ібсенівська драма заполонила всі
європейські сцени. Перша постановка
відбулася 21 грудня 1879 у Королівському театрі Копенгагена. Саме в цей час
у п’єсах Ібсена грали Сара Бернар, Елеонора Дузе, Агнес Сорма. Найкращі акторки
світу, граючи роль Нори, втілювали задум Ібсена по-різному. Італійська прима Елеонора Дузе не погоджувалась з
авторським фіналом і драматург був змушений його змінити. Російська акторка
Віра Комісаржевська навпаки повністю зберігала у заключній сцені ібсенівський
текст. І обидва варіанти мали величезний успіх. На українській сцені п’єса
вперше була поставлена ще в 1900 році в київському театрі «Соломон». Але
публіка ще не була готова її однозначно сприйняти.
5. Читати,
спостерігати за розвитком подій в п’єсі «Ляльковий дім» та заповнити таблицю письмово коротко 1-4,11
1.Тема
|
духовне
пробудження людини, її прагнення до вільного прояву себе як особистості.
|
2.Проблематика драми
|
проблема
моральної відповідальності людини за свій вибір і за інших людей; «втрати
ілюзій» під впливом обставин; істинних і фальшивих ідеалів і цінностей;
проблема жіночої емансипації.
|
3.Конфлікт
|
соціальний
- зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими, застиглими догмами
суспільства; сюжетний - таємниця і
«кримінальний» учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному життєустрою, його
законам; психологічний -
«пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по-справжньому розібратися
в житті, усвідомити себе як особистість.
|
4.Особливості композиції
|
П’єса має
аналітичну композицію, що означає послідовне розкриття внутрішнього
неблагополуччя і трагізму, які таяться під зовні пристойною оболонкою.
Так поступово осягається внутрішня суть сімейного життя Хельмерів, на перший
погляд, щасливого, але заснованого на неправді й егоїзмі.
|
5.Передісторія п’єси
|
головна героїня
Нора, щоб позичити гроші, які необхідні для лікування чоловіка Торвальда
Хельмера, підробила підпис свого батька. Протягом 8 років вона зберігає цю
таємницю, поступово виплачуючи борг лихварю Нільсу Крогстаду.
|
6.Експозиція
|
переддень Різдва,
у будинку горить ялинка, панує радість: Хельмер призначений директором
Акціонерного банку, що значно поліпшує добробут родини. Нора весела,
безтурботна й щаслива.
|
7.Зав’язка
|
поява Христини
(давньої подруги Нори), а потім Нільса Крогстада у Хельмерів. Христина за
допомогою Нори одержує роботу в банку, а Крогстад з вини Торвальда її
втрачає. Під загрозою викриття Крогстад вимагає, щоб Нора вплинула на
чоловіка. Дія п’єси розгортається протягом 3-х днів.
|
8.Розвиток дії
|
Перший день
Різдва. Конфлікт поступово наростає. Крогстад шантажує Нору, вона намагається
знайти вихід, але всі проти неї. Самозакоханий, гордий власною чесністю і
непідкупністю, Хельмер не піддається умовлянням Нори. Шляхетність Нори не
дозволяє їй просити грошей у доктора Ранка, оскільки він освідчується їй в
коханні. Щоб врятувати сім’ю, чоловіка від ганьби (адже якщо підробка
відкриється, чесному імені Хельмера буде заподіяна непоправна втрата), Нора
починає думати про самогубство. Ідеалізуючи чоловіка, вона
сподівається на диво (цей мотив ще раз зазвучить у 3-й дії в дискусії
між подружжями) і рахує, скільки годин їй залишилося жити. Розпач Нори автор
передає в сцені тарантели, яку вона танцює на грані істерики. Її
психологічний стан, на відміну від зайнятого собою Хельмера, помічає доктор
Ранк.
«Ідеальному»
подружньому життю, яке зображене на початку п’єси, приходить кінець: Хельмер
одержує листа Крогстада. «Маскарадні костюми» зняті (деталь з підтекстом), і
вперше за 8 років чоловік і дружина по-новому побачили й оцінили одне одного.
Виявляється, клятва Хельмера віддати життя заради Нори - порожні слова.
Відразу ж зникає принциповість і непідкупність «зразкового чиновника», як
тільки він дізнається, що його кар’єрі і репутації загрожує небезпека.
«Шляхетний» Хельмер перетворюється в слабкого лицеміра, що цілком залежить
від суспільної думки. Коли ж Крогстад під впливом змін у своєму житті
повертає боргове зобов’язання Нори, Хельмер робить широкий жест: «Я простив
тебе, Норо». Але вона не має потреби в «прощені». Героїня розуміє, що 8 років
жила с чужою людиною, яка у важки хвилини думала про власне благополуччя».
|
9.Кульмінація
|
Вперше внутрішнє
життя Нори пробивається назовні після різдвяного балу і другого листа
Крогстада. Це кульмінація драми. Нора показує себе самодостатньою
особистістю, сильною жінкою, здатною на самостійні рішучі дії. Наступний
діалог Нори з Хельмером підводить до розуміння конфлікту і розв’язки інтриги.
Виникає ідейна дискусія, під час якої Нора наголошує на своїх правах. Героїня
заявляє про своє право самостійно мислити, а не приймати усе на віру, робити
вибір, а не жити за чиїмись правилами, вільно висловлювати свої погляди, а не
залежати від чужих думок. Вона відкрито говорить про небажання підкорятися
загальноприйнятим законам та істинам, у справедливості яких сумнівається.
|
10.Відкритий фінал
|
Старі догми
повалені, однак парадоксальність ситуації в тім, що їхнім носієм є найближча
Норі людина - її чоловік. Нора більше не вірить у «диво». Щоб знайти себе і
«стати особистістю», вона залишає будинок і дітей. Але що чекає її попереду?
Г. Ібсен трохи підняв завісу над майбутнім Нори, показавши шлях
Христини. Але у Нори зовсім не такий характер, як у її шкільної подруги, та й
задачі набагато ширші. Фінал п’єси не вирішує конфлікту. Вирішення конфлікту,
тобто результат боротьби Нори з догмами суспільства, можливий лише поза
рамками твору. За словами Ібсена, читач повинен сам дійти до цього фіналу
шляхом творчості. Ця риса поетики «нової драми» називається «відкритим
фіналом».
|
11.Символіка драми
|
Головний
символ - «ляльковий дім» (слова Нори про те, що вона була лялькою, якою
грали), підтримується рядом ігрових ситуацій (гра Нори з дітьми, історія з
мигдалевим печивом, тарантела), символічними реаліями й епізодами (різдвяна
ялинка, яка відбиває настрій героїні, візитна картка доктора Ранка з чорним
хрестом - знак прощання навіки).
|
12.Підтекст
|
схований,
внутрішній зміст висловлення.
|
Прочити статтю підпучника,опрацювати характеристику героїв
30.03.
Тема. Образна система твору.Символіка.
Тема. Образна система твору.Символіка.
Мета уроку: допомогти учням засвоїти ідейно-художній зміст, сюжет драматичного твору; розвивати навички виразного читання за особами, переказу драматичних творів, виділення ключових епізодів, їх коментування; виховувати інтерес до літератури, аналітичне мислення, естетичний смак, визначити основні принципи «нової» драми, розкрити суть соціально-психологічної драми “Ляльковий дім”, з'ясувати основні проблеми, особливості композиції драми, дослідити процес розвитку особистості Нори
Хід уроку
1Ми продовєуємо працювати з образами драми «Ляльковий дім»
1)Дайте відповіді на запитання (усно)
Хельмер
• Охарактеризуйте Хельмера. Що
в ньому притягує, а що відштовхує?
• Інсценуйте або прочитайте за
ролями діалог Хельмера і Нори на початку I дії від слів «Нора зачиняє
двері в передню» до слів «Дзвінок в передній».
• Як Хельмер відноситься до
Нори? Як в цьому епізоді проявляється складне душевне життя Нори, яка
змушена обманювати свого чоловіка?
• Дайте оцінку відношенню
Хельмера до брехливих людей. Чи можна вважати її абсолютною? Доведіть, що
чоловік Нори показаний як реалістичний герой, що в ньому переплітаються
позитивні і негативні риси.
Крогстад
• Чому Крогстад намагається
шантажувати Нору історією з фальшивим векселем?
• Він, по-вашому, лиходій, чи
людина, поставлена обставинами життя в скрутне становище?
• Прочитайте діалог Крогстада
і фру Лінне з III дії з початку й до слів «За усе моє життя
я жодного разу не був так неймовірно щасливий».
• Як міняється Крогстад під
впливом подій?
Нора
• Згадайте, як Нора рятує свого
чоловіка від важкої хвороби. Чому те, що Нора вважала перемогою самопожертви,
закон вважає злочином?
• Доберіть з тексту п’єси
приклади, які показують складний психологічний стан Нори в очікуванні
арешту. Що при цьому говорить вона й інші герої?
• Як вона себе почуває
в сцені виконання тарантели? Чому сама сцена танцю не показується,
а залишається «за кадром»? Зробіть висновок про роль підтексту
в психологічній драмі.
• Прочитайте за ролями
і проаналізуйте сцену останньої розмови Нори і Хельмера з III
дії від слів Нори «Нам з тобою є про що поговорити» й до кінця
п’єси. Чому Нору не влаштовує її положення в сім’ї
і в суспільстві?
2)Запишіть характеристику героїв,вибравши найголовніше
2. Проблемні питання і завдання (письмово)
1)У чому полягає символічність назви п’єси?
• («Ляльковий дім» — це
будинок фальшивих цінностей, за якими криються егоїзм, духовна порожнеча,
самотність людських душ. У цьому будинку не живуть, а лише грають
в любов, шлюб, сім’ю, згоду і навіть в людську гідність
і честь; при найменшій бурі «затишне гніздечко» Хельмерів руйнується.)
2) Доведіть,
що «Ляльковий дім» — соціально-психологічна драма
• (У творі розглядаються
соціальні проблеми: багатства і бідності (Хельмер —
Крогстад), громадянських прав жінки (Нора і вексель,
який вона підробила); психологічні, оскільки напруга твору являється,
передусім, психологічним, внутрішнім; поведінка героїв п'єси є глибоко мотивованою.)
3)Розшифруйте ланцюжок «дочка → лялька-жінка → людина-борець»
(Це
етапи стану в сім’ї і становлення особистості Нори.)
Особливості драматичного конфлікту.
У
пʼєсі можна знайти найрізноманітніші види конфліктів.
Класифікуючи за
важливістю, конфлікти можна поділити на :
· Основний (між прагненнями Нори та
писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори.)
· Зовнішній (такий собі «бурхливий»
конфлікт навколо Крогстада та його шантажу.)
· Внутрішній (у духовній боротьбі Нори.)
3. Читати.Основний (соціальний) конфлікт
покладений між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між
уявним та реальним життям Нори. Нора щиро кохала свого чоловіка і намагалася
робити все, що від неї залежало для того, щоб зберегти їх сімʼю. Вона пішла на
ризик, а саме взяла позику у лихваря Крогстада. Зробила вона це тому, що її
чоловіку необхідна була поїздка в Італію, адже той був важко хворий. Вона
поступова виплачувала борг, приховуючи від чоловіка справжнє джерело такого
фінансового надходження. Нора так сильно прагнула допомогти чоловікові, що
допустила величезну помилку у правилах підписання векселя – підробила підпис
свого померлого батька. На перший погляд може здатися, що це бездумний вчинок,
що нічого хорошого він не принесе, але ж Нора робила це не задумуючись про
закони чи догми суспільства, вона хотіла врятувати свою сімʼю. Дізнавшись з
листа Крогстада про позику, під страхом суспільного осуду, Хельмер говорить
дружині образливі, страшні речі. «Справу треба залагодити за всяку ціну. А щодо
наших стосунків, то про людей — усе мусить бути, як і було, але, розуміється,
це тільки про людське око. Отже, ти залишишся вдома, це річ зрозуміла. Але
дітей ти не будеш виховувати. Я не можу довірити їх тобі... О-о! І це мені
доводиться говорити тій, яку я так любив і яку ще... Але цьому кінець. Тепер
уже немає мови про щастя, а тільки про врятування залишків, уламків,
декоруму!»,— так висловлюється Торвальд, дізнавшись про вчинок Нори. Хельмер
виголосив нібито справедливі слова, але за ними крилася жорстокість. Він звик
милуватися своїми чеснотами і тому проявляє своє зверхнє ставлення до дружини,
нерозуміння її душевного стану. Дізнавшись про її вчинок, він сприйняв його як
ганебний і навіть не задумався над тим, що саме змусило її так діяти. І нарешті
вона не витримує – викликає чоловіка на єдину серйозну розмову за довгих вісім
років, в якій зізнається чоловіку і самій собі, що вона не щаслива, що вона
досі не стала сформованою особистістю – людиною, а не лялькою.
Зовнішній (сюжетний) конфлікт–
це такий собі «бурхливий» конфлікт навколо Крогстада та його шантажу. Крогстад
— людина не надто високих моральних якостей, починає шантажувати Нору. Він мріє
шляхом шантажу зайняти високу посаду в банку Торвальда. Лист Крогстада
Торвальду не тільки відкриває давню таємницю, але і визначає, хто є хто.
Внутрішній (психологічний)
конфлікт полягає у духовній боротьбі Нори. Нора, на перший
погляд, здається легковажною і несерйозною жінкою. Вона щебече, співає і
насолоджуючись життям і любов'ю свого чоловіка Торвальда, тією затишною
гармонією, яку вона створила у власному домі. Проте ми дізналися про таємницю
жінки: вісім років змушена потай від чоловіка сплачувати великий борг,
економлячи на собі і не втрачаючи при цьому природної життєрадісності і
чарівної жіночності. На таке могла бути здатна лише сильна та вольова жінка,
яка вміла по-справжньому кохати і захищати свою любов. Тому стало зрозумілим,
що Нора не така вже й проста, якою видалася спочатку. Також стають відомими її
поривання розлучитися зі своїм амплуа лялечки та співучої пташки і стати
особистістю: «Я гадаю, що передусім я людина, так само, як і ти, — або
принаймні повинна стати людиною. Знаю, що більшість буде на твоєму боці,
Торвальде, і що в книжках пишуть у цьому ж дусі. Але я не можу більше
заспокоїтись на тому, що говорить більшість і що пишуть у книжках. Я повинна
сама подумати про ці речі і спробувати розібратися в них». Цими словами «птах»
виривається зі своєї «золотої клітки».
Загалом,
можна сказати, що всі три види конфлікту розвивалися таким чином, щоб показати
шлях пробудження особистості Нори. Події в пʼєсі розгортаються так, щоб глядач
зміг повністю обдумувати слова і вчинки персонажів і робити певні висновки про
сутність кожного з них.
Висновки
У «Ляльковому домі» сміливість
думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На
прикладі аналізованої вище п'єси можна побачити майже всі головні риси «нової
драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург
розглядає проблему «покликання». Атмосфера, розмова і вибір персонажів у
«Ляльковому домі» цілком співзвучні духу новітнього світу. Письменник не
побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право
на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для
норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр,
куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. Про Ібсена говорили, що його
п'єси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше:
вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало
відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса.
Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим. Своєю драмою Ібсен розкрив глибоку
невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю
зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ,
вимагаючи максимальної емансипації жінки.
Отже, ми можемо сміливо стверджувати, що Ібсен зробив велику послугу
суспільству, показуючи права та обовʼязки кожного, зокрема жінки. Пʼєса
стала «ковтком свіжого повітря» для суспільства, яке досі утримувало старі
догми і керувалося страхом осуду. На сьогодні існують такі ж проблеми, таких же
людей, тому кожен може побачити і замислитись над своїм життям і над тим, яке
воно є насправді і якими насправді є ми.
Давайте перевіримо ваші знання щодо змісту твору!
Тестові завдання
Тестові завдання
Домашнє завдання : прочитати п'єсу Б.Шоу "Пігмаліон"
02.04.20
Бернард Шоу «Пігмаліон»
Особливості світогляду Б. Шоу
Мета: визначити основні віхи життєвого й творчого шляху, особливості світогляду письменника Б. Шоу; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв'язного мовлення, критичного мислення; виховувати у старшокласників потребу у високих естетичних та гуманних цінностях; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної:
Хід уроку
РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. перегляд презентацій про життя Бернарда Шоу
2. Опрацювання статті підручника з теми, відповіді на запитання та виконання завдань
3. Штрихи до портрета Б. Шоу (запис у зошитах)
Шоу народився 1856 р. в Ірландії, у родині дрібного службовця.
У 1871 році 15-річний Бернард починає працювати клерком. У 1876 р. переїздить до Англії.
Наприкінці 70-х років письменник остаточно обирає шлях професійного літератора.
Бернард Шоу ввійшов у літературу зрілою людиною. Його першими творами були газетні статті, критичні праці з питань музики, а також театральні рецензії.
У 1885 р. Шоу створює свою першу п’єсу «Дім удівця», з якої почалася «нова драма» в Англії.
Серед творів, написаних Б. Шоу до Першої світової війни, найширшої популярності набула комедія «Пігмаліон» (1912) і п’єса «Дім, де розбиваються серця». Вони започаткували новий період у творчості Шоу.
Коли Б. Шоу запитали про те, які 5 книг він би взяв із собою на безлюдний острів, драматург відповів, що взяв би 5 книг з чистими сторінками.
Письменник був вегетаріанцем і дожив до 94 років. У 70 років на питання «Як ви почуваєтеся?» він відповів: «Чудово, тільки мені докучають лікарі, стверджуючи, що я помру, якщо не буду їсти м’ясо». У 90 років на те саме питання він відповів: «Прекрасно, більше мене ніхто не турбує: ті лікарі, які мене лякали, що я не зможу прожити без м’яса, вже померли».
Б. Шоу ідеально поєднував гумор і глибокі спостереження, а його влучні й точні цитати підтверджують всю глибину його світогляду.
Афоризми Б. Шоу
Англія завоювала Ірландію. Що залишалося робити мені? Завоювати Англію.
Нобелівська премія — рятівне коло, яке кидають плавцю, коли він благополучно вибирається на берег.
Найбільший гріх у ставленні до ближнього — не ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдськості.
Той, хто вміє, робить, хто не вміє — вчить інших.
Тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.
Навчився говорити — значить виріс, навчився мовчати — значить порозумнішав.
Спробуйте отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
Світ утворено з нероб, які хочуть мати гроші не працюючи, і дурнів, які готові працювати не багатіючи.
Любіть чоловіків. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
Складання інформаційного ґрона «Бернард Шоу —митець і особистість»
Бернард Шоу: письменник, драматург, блискучий памфлетист, театральний та музичний критик, романіст, він завжди багато читав, подорожував і спілкувався, при цьому ставився з іронією і поблажливістю до людських вад і життєвих перешкод, мав неперевершений парадоксальний гумор.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Знати зміст п’єси Б. Шоу «Пігмаліон».
Підготувати повідомлення або презентацію «Міф про Пігмаліона та Галатею».
06.04.20,08.04
Дж. Б.
Шоу «Пігмаліон». Динаміка образу Елізи Дулітл. Проблематика й композиція твору.
Мета: проаналізувати комедію "Пігмаліон '', її міфологічну основу, дати уявлення
про інтелектуальний характер драматургії Б. Шоу; формувати навички аналізу
драматичного твору; формувати вміння і навички вести дискусію, з’ясувати обставини головного
конфлікту у творі, допомогти студентам розкрити образи твору, з`ясувати їх значення, естетику, привабливість
Епіграф до
заняття:
Збентежено
дивиться Пігмаліон
на свій витвір, і серце йому
завмирає від незнаного щастя
(З міфу про Пігмаліона і Галатею)
Хід уроку
Бідна квіткарка якимось, майже дивним, чином
перетворюється в «чарівну леді». Що це, осучаснена Б. Шоу Попелюшка? Але в
п'єсі «Пігмаліон» ми не бачимо «хеппі енду», щодо розв'язки можемо лише
здогадуватися. Все набагато серйозніше і глибше, адже людина, усвідомивши свою
людську гідність, вже не може повернутися до свого попереднього положення. Про
це - сьогодні поговоримо.
П'єса Б.Шоу - шедевр того проблемного інтелектуального
театру, який він прагнув створити. Усе в ній парадоксальне, полемічне,
загострене, дає подвійне значення. «Провокуюча» спрямованість п'єси
виявляється вже в тому, що її сюжет є іронічною, а подекуди пародійною
«модернізацією» давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею. Шоу невипадково
обрав для перетворення Галатеї область фонетики - він сам був великим
шанувальником цієї науки і ревно стежив за чистотою англійської мови.
Професор фонетики Хіггінс, який у драмі Шоу виступає
своєрідним Пігмаліоном, укладає парі з полковником Пікерінгом, що він проведе
науковий експеримент - за кілька місяців навчить вуличну торговку квітами Елізу
Дуліттл правильній вимові і зробить так, щоб «її з успіхом могли прийняти за
герцогиню».
Шоу описує її наступним чином:
«Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не
більше. На ній чорний солом'яний капелюх, що дуже постраждав на своєму віку від
лондонської пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось
мишачого кольору, який не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і
мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під
нього видна коричнева спідниця і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали
кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче
здається замазурою. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати
кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.» Дуже бідна,
працьовита, невтомна, прагне мати гарний вигляд, але не має для цього ні
коштів, ні вміння, ні смаку.
Мова Елізи:
«Куди преш, Фредді! Візьми очі
в руки! »
«Хіба це справа? Розкидав у
бідної всі квіти і змився, як миленький! »
«... у мене знайдеться здачі».
Чи не турбуйтеся, Кептен,
купіть краще квіточку у бідної дівчини
«Ні расстрайвтісь, Кептен;
купити луччі квіточку у бідні дівчата »
У-у-ааааа-у! (1дія)
Професор Хіггінс характеризує її мову як «потворні і жалюгідні звуки».
Еліза бажає брати уроки:
«Фу-ти ну-ти, які ми горді!
Подумаєш велика птиця - вчитель! »
«Нема чого обзивати мене
опудалом, раз я бажаю платити як всяка леді».
«Досить вам дурня валяти».
«Зовсім я не брудна: я милася,
перед тим, як йти сюди, - так, і лице мила і руки!»
«Я не яка-небудь, я чесна
дівчина, а вашого брата я наскрізь бачу».
«Подумаєш, потрібна мені ваша
цукерка! Просто я добре вихована і знаю, що виймати з рота некрасиво ». (2 дія)
Спосіб вираження думки = стиль поведінки
Мова Елізи до зустрічі з Хіггінсом -
характерний приклад мови представниці нижчого класу, її мова далека від
літературної норми.
З наведених прикладів видно, що Еліза не тільки робить помилки у вимові, вживає
просторіччя або використовує неправильні граматичні структури, а й висловлює
думки дуже плутано. Це не може не впливати на стиль поведінки.
Основна риса поведінки Елізи -
розв'язність, невміння вести себе.
У ході п'єси Еліза
перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимові; у Пікерінга,
бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і
несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності.
Письмово число,тема
Переписати
Перетворення в справжню леді
У людині все має бути
прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки...
Форма + зміст = правильна
мова
Новий стиль поведінки (як леді
себе тримає) + звернення (як з нею себе тримають) = бездоганні манери
правильна мова + бездоганні
манери = справжня леді
Експеримент Хіггінса дає блискучі результати. Еліза, яка
знала лише лихо й злидні, в атмосфері поваги до її особистості виявляє
надзвичайні здібності, розум, талант і почуття внутрішньої гідності.
«Перетворення» Елізи, на думку Шоу, покликане заперечити
думку про те, що соціальні бар'єри нездоланні: насправді вони лише заважають
людям реалізувати закладені в них можливості.
Шоу безмежно вірить у культуру, знання, які, за словами
«прозрілого» Хіггінса, «знищують прірву, що відділяє клас від класу і душу від
душі».
Хіггінс веде Елізу в аристократичне суспільство, і вона
затьмарює світських дам не лише красою.
Пігмаліон-Хіггінс, торкнувшись своїм різцем до цієї
Галатеї, розбуркав приспані в ній духовні й інтелектуальні сили, і його витвір
виявився вищим і кращим за нього самого.
Еволюція перетворення Елізи (письмово)
Квітникарка – погано одягнена,
із жахливою мовою та вимовою.
|
Дівчина, яка навчається – пристойно одягнена, але мовою ще не володіє.
|
Дівчина, яка має успіхи у навчанні, добрий слух – добре одягнена, знає літературну мову, але ще не вміє її
використовувати доречно.
|
Чудова учениця, «леді» - прекрасно вдягнена, має бездоганні манери й чудово володіє мовою.
|
Людина – здатна
мислити, цінує людську гідність, бачить мету в житті й засоби її здійснення.
|
Тестові завдання за змістом твору Б.Шоу "Пігмаліон"
https://docs.google.com/forms/d/1XFj4B_bLE5x--Ap-V85WUPi-VW-jKPp7QGMdnC94jPU/edit
13.04.2020
Контрольна робота за темою «Нові тенденції в драматургії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.»
Мета:розуміння значення Г.Ібсена,Дж.Б.Шоу для розвитку та втілення нових тенденцій у драматургії.
Тестові завдання
16.04.2020
Тема: Михайло Опанасович Булгаков (1891-1940) «Собаче
серце». Українські сторінки життя і творчості М. О. Булгакова. М. О. Булгаков і
влада, трагедія митця
Мета: познайомити учнів із біографією М. О. Булгакова,
її українськими сторінками, простежити особливості стосунків письменника та
влади
Хід уроку
Творчість великого
митця російської літератури Михайла Булгакова дуже цікава і різноманітна. За
своєю сутністю він був ліриком, але життя змусило його стати сатириком. Саме
сатира допомагала йому маскувати зображення тогочасних вад суспільства. Він не
міг змиритися з насильством, зі знищенням інтелігенції. Головною проблемою
своєї країни він вважав відсутність культури і темноту. Він кидався у бік на
захист „розумного, доброго, вічного”, що було створено кращими людьми Росії.
Все це спонукало
його до творчості, настільки багатогранної, що твори Булгакова й нині
сприймаються і розуміються по-різному.
1.Ознайомитись з біографією письменника (читати статтю підручника)
2.Написати анкету письменника
Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким
пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й
архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах,
відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира
Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі "Біла
гвардія" та п'єсі "Дні Турбіних". Зараз у цьому домі -
меморіальний музей письменника.
Найращі театри
Москви: МХАТ, Камерний театр, театр імені Вахтангова ставлять п’єси Булгакова:
«Дні Турбіних», «Багровий острів», «Зойчина квартира». Прем’єра «Зойчиної
квартири» відбулася 22 жовтня 1926 року в Києві, в Театрі російської драми, а
вже потім — у театрі імені Вахтангова. Успіх спектаклів колосальний. Драматурга
Булгакова впізнавали на вулицях, на виставах був повний аншлаг, завісу
піднімали безліч разів, лунали овації акторам, авторові. Але що голосніше
звучав людський поголос, то жорсткіше реагувала радянська критика. Булгакова
викликають на допит у ОДПУ, на квартирі письменника було проведено обшук,
конфісковано щоденник, примірник повісті «Собаче серце». 1929 рік Михайло
Булгаков називає роком катастрофи. З репертуару театрів рішенням Головреперткому
знято всі п’єси письменника, заборонено до постановки нові твори «Біг», «Кабала
святенників», триває справжнє цькування з боку офіціозної критики, вичерпано
всі джерела доходів, Булгаков думає про самогубство. Він пише листи Йосипу
Сталіну, іншим членам уряду з проханням дозволити йому виїзд із СРСР.
18 квітня 1930 року
відбулася знаменита телефонна розмова Булгакова зі Сталіним. Сам Михайло
Опанасович до кінця своїх днів вважав цю розмову важливою і знаковою. Булгаков
залишився в СРСР, його взяли в Художній театр на посаду асистента режисера, але
стосунки із владою залишилися напруженими, тому невипадково проблема «митець і
влада» стає головною у його творах 30-х років.
3.Історія написання повісті «Собаче серце»
Повість була написана в 1925 році, але не видана через
вплив Лева Каменєва, який вважав її антирадянською та протибільшовицькою.
Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і 1926 році намагався
поставити ії в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль
було скасовано після того, як рукопис і копії були конфісковані таємною
поліцією. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис. Лише в
1987 році повість було видана в СРСР, тобто пройшло понад 60 років після
її написання.
Повість М.
Булгакова «Собаче серце» – це своєрідний відгук на культурно-соціальну
ситуацію в радянській Росії 1920-х років. У творі висвітлено
політичні та соціальні проблеми тогочасного суспільства.
3.1.Сюжет повісті
Сюжет повісті «Собаче серце» заснований на принципах наукової
фантастики. У той же час це одне з тих творів, які наважувалися бути
«справжніми» і зачіпати події. М. А. Булгаков написав його як відгук на
культурно-соціальну ситуацію в радянській Росії 1920-х років. Автор зачіпає не
тільки питання революції, долю інтелігенції на її тлі і розвиток нової влади,
але також проблему моральності. Питання добра і зла, злочину і покарання,
відповідальність за свої діяння і долі людей завжди хвилювали російських
письменників.
У повісті «Собаче серце» зіставляються різні соціальні
верстви і розглядається їх взаємодія. З одного боку, це інтелігенція в особі
професора Преображенського, якого доктор Борменталь, без перебільшення називає
світилом сучасної медицини. А з іншого боку – це «нове суспільство» в особі
голови домкома Швондера і пройдисвіта Шарикова, якого сам професор і породив в
ході помилкового експерименту. Цей експеримент виявився важливим і небезпечним
одночасно. Перетворивши бродячого пса в людини з придатками колишнього
кримінальника, професор не здогадувався, чим це може обернутися.
4.Підсумки уроку
Бесіда:
ü У який період жив і писав Михайло Булгаков?
ü
Твори яких жанрів створив письменник?
ü
Якими були відносини письменника з офіційною владою?
ü
Що пов’язувало Булгакова з Україною?
ü Коли було створено та опубліковано повість «Собаче серце»?
Домашнє
завдання
Прочитати повість
М. Булгакова «Собаче серце».
23.04.20
ТЕМА. ПОВІСТЬ М.О. БУЛГАКОВА «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»
ЯК МЕТАФОРА СОЦІАЛЬНИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ
Мета: проаналізувати з учнями проблематику
твору М.О. Булгакова, розкрити мотиви та наслідки вчинків героїв, обговорити
актуальність питань, поставлених у творі.
Хід уроку
1.Сучасники Булгакова
сприймали повість «Собаче серце» як гостру політичну сатиру, а сучасні літературознавці
розглядають твір як прозору метафору соціальних експериментів революційної
доби. Вожді революції 1917 року ставилися до неї як до
глобального експерименту з побудови соціалізму в окремо взятій країні (а
згодом, як вони очікували, й в усьому світі). За допомогою цього експерименту
вони прагнули переформувати людину, пробудити соціальну свідомість у
представників робітничого класу. Тобто революціонери мислили себе як творці
нового типу людей.
Подібний експеримент здійснює і професор
Преображенський у Булгакова, але він намагається змінити природу, перетворивши
тварину на людину. На уроці ми простежимо, як письменник змальовує хід цього
експерименту, дамо оцінку вчинку Преображенського, спробуємо встановити причину
невдачі професора.
2.Бесіда
1. Розкажіть про життя професора
Преображенського.
2. З якою метою професор підібрав
безпритульного пса?
3. У чому суть експерименту професора
Преображенського?
4. Яким автор показав професора в сцені
підготовки до операції?
5. Яким ми бачимо перед операцією Шарика?
3.Складіть таблицю за текстом повісті письмово
Порівняйте
Шарикова з Шариком. Заповніть таблицю.
Шарик
|
Шариков
|
||
Добродушний
Нещасний
Відданий
Милий
Довірливий
Хитрий
|
Неписьменний
Невихований
Зухвалий
Грубий
Самовпевнений
Жорстокий Продажний Підлий
|
(Шарик - добрий і хитрий пес. Шариков -
бездушна істота, споживач, вихованням якого займається Швондер).
Які основні риси вдачі
Шарикова? (Нахабство, безкультурність,
відсутність інтелекту)
Яка риса, на ваш погляд,
найгірша? (Нахабство).
Хто став донором для
створення Шарикова – нової людини? (Клим
Григорович Чугункин, 25 років,
неодружений. Безпартійний, судився три рази і виправданий: вперше
завдяки недоліку доказів, другий раз походження врятувало, в третій раз -
умовно каторга на 15 років. Крадіжки. Професія - гра на балалайці по корчмах.
Малого росту, погано складений. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті -
удар ножем в серці в пивній «Стоп-сигнал» у Преображенської застави).
Швондер. Яка його роль у становленні Шарикова як особистості?
Голова будинкому Швондер
подібний до казкового гнома, і можливості у нього теж казкові. Швондер - це
людина, у якої за душею немає нічого: він жалюгідний, хоча амбітний; злісний,
він вважає себе улаштовувачем нового життя.
Він робить ідеологічний вплив на Шарикова. Його принцип - відібрати і
поділити. Він хоче отримувати від життя все, нічого не роблячи, заважаючи
працювати таким, як Борменталь і Преображенський. Він вважає в праві нахабно
розпоряджатися власністю людей, диктувати, де їм працювати, спати, приймати
їжу. Швондер надає Шарикову соціальний статус, дає колишньому псові права, озброює
«ідейною фразою». Це він робить не з
людинолюбства, а лише для того, щоб показати свою владу, покомандувати « інтелігенцією». Для цього він
провокує Шарикова, нацьковує його на професора).
1. Повість Булгакова сповнена християнських
алюзій (тобто натяків). По-перше, прізвище професора Преображенського — натяк
на християнське свято Преображення Господнього. Операцію професор робить 23
грудня, а запис про зникнення хвоста і перше слово істоти в щоденнику
спостережень Борменталя датований 6 січня. Таким чином, весь процес
перетворення собаки на людину охоплює період з 24 грудня до 6 січня — від
католицького до православного Святвечора. Нова людина Шариков з’являється в ніч
із 6-го на 7-ме січня — у православне Різдво. Яку роль ці алюзії відіграють у
творі? Чи, можливо, це просто випадковий збіг?
2. Якими методами професор Преображенський
намагається виховувати Шарикова? Який результат такого виховання?
3. Виразно прочитайте суперечку
Преображенського і Шарикова про те, чи мав професор робити операцію (глава VI).
Як ви вважаєте, на чиєму боці правда? Чому ви так думаєте?
4. Чи згодні ви зі словами професора про те,
що штучно створювати людей, навіть дуже розумних, немає сенсу? Поясніть свою
позицію.
5. Якого висновку дійшов професор
Преображенський щодо свого експерименту?
Запитання - Відповідь
1. Над чим вас змусила замислитись повість
«Собаче серце»?
2. У чому актуальність попереджень М.О.
Булгакова? Чи можна пов’язати зміст повісті з сучасною проблемою клонування?
Обґрунтуйте свою відповідь.
3. У яких випадках можна виправдати штучне
створення людей, втручання в природні процеси? Чи такі експерименти взагалі не
мають виправдання? Аргументуйте свою позицію.
27.04.
Конфлікт натовпу, масової свідомості та інтелекту, культури. Персонажі-двійники (Шариков — Швондер)
Мета: формувати ключові компетентності: обґрунтовувати вплив культурного, соціального, економічного чинників на розвиток людства;розуміти відповідальність за духовне й фізичне здоров’я, прогнозувати ризики непродуманих наукових та суспільних експериментів
Хід уроку
1.Доведіть, що за особистісним конфліктом «професор — Шариков» автор зображує загальний конфлікт натовпу, масової свідомості з інтелектом, культурою
У Шарикову поєдналися якості собаки й донора — п’янички Чугункіна, до того ж лакейська філософія Шарика, його конформізм та інстинкт самозбереження в поєднанні з агресивністю, хамством, пияцтвом Клима Чугункіна породили справжнє чудовисько. Мозок Шарикова розвинений дуже погано: те, що було майже геніальним для собаки, примітивне для людини. Автор підкреслює в ньому собачі риси: прихильність до кухні, ненависть до котів, любов до ситого життя. Шариков зубами ловить бліх, а в розмові обурено гавкає. Проте не зовнішні прояви собачої натури турбують мешканців квартири на Пречистенці. Нахабство, що здавалася безпечним у собаці, нестерпне в людині, яка своєю поведінкою тероризує всіх мешканців будинку. Собака зовні перетворився на людину, але справжнього досвіду людського життя не отримав. Шариков практично нічого не знає й не хоче знати: він тільки хоче їсти, пити й розважатися, що завжди було притаманне масовій свідомості. Шариков цілком поділяє привабливу для черні ідею «усе поділити», право «простої людини» на всі блага життя тощо.
Преображенський, як будь-яка культурна людина, розвивався природним шляхом, поступово знайомився зі світом, усвідомлював, що є добро, що є зло, вбираючи накопичений людством культурний досвід і знання. І що більше людина дізнається, то більше може зрозуміти й самостійно оцінити певні факти. Тому професор критично ставиться до всього, що відбувається в країні з 1917 року. Він відкидає революційну теорію й практику, справедливо вважає, що досягти матеріального добробуту, життєвих благ можна лише працею, знаннями та вміннями. Не походження робить людину людиною, а користь, яку вона приносить суспільству.
Рушійна сила конфлікту в повісті — постійне зіткнення розумних уявлень про суспільство професора Преображенського та абсурдних поглядів нових господарів життя. Відтак, за особистісним конфліктом «професор — Шариков» автор зображує вічний конфлікт натовпу, масової свідомості з інтелектом, культурою.
Прізвище професора «Преображенський» від дієслова «перетворювати», що підкреслює творчий, перетворювальний зміст занять професора. Преображенський, усвідомлюючи, що його досвід створення «нової людини» не вдався, розуміє всю небезпеку, помилковість результатів експерименту й виправляє свої помилки. Зовсім іншу життєву позицію в повісті займає Швондер — нерозумна людина, яка наділена владою. Він не може передбачати наслідків своїх дій. Шариков, зі своїм обмеженим інтелектом і повною відсутністю моральних цінностей, не лише без проблем пристосовується до будь-яких умов, але й виявляє агресивність, що легко спрямувати куди завгодно, навіть проти своїх творців. Тому в повісті професор каже: «Ну так от, Швондер і є найголовніший дурень».
«Ну так вот, Швондер и есть самый главный дурак. Он не понимает, что Шариков для него более грозная опасность, чем для меня. Ну, сейчас он всячески старается натравить его на меня, не соображая, что если кто-нибудь в свою очередь натравит Шарикова на самого Швондера, то от него останутся только рожки да ножки».
Зовні шарикови нічим не відрізняються від людей, але їхня тваринна сутність тільки й чекає на момент, щоб виявитися. І тоді вони перетворюються на монстрів, які за першої нагоди схоплять ласий шматок, скидають людську маску і демонструють справжню сутність.
Тому М. Булгаков уважав революцію втручанням у природний хід речей, наслідки якого насправді виявилися трагічні для всього народу
Перегляд фільму "Собаче серце"
30.04,04.05
Тема. Рей Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом».
Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом»
Мета:(розуміння тематики й проблематики твору Р. Д.
Бредбері «451° за Фаренгейтом», ролі особистості письменника в літературі;
уміння характеризувати роман як один зі значущих у творчості письменникаХід уроку
1.Тестові завдання за змістом твору М.Булгакова "Собаче серце"
https://docs.google.com/forms/d/1ZlgJ6LmyGBWiZapRwYspl9OtMF0RDx4q_HvWnj7KvEk/edit
2.Добре знайомі слова Бредбері: "Хто ми, як не наші книжки, і якщо гинуть книжки, безслідно зникаємо і ми."
- Чому бажано не зникнути оповіданню Р. Бредбері "Усмішка", з яким
ви ознайомились у шостому класі? (Воно
виховує небайдуже ставлення до навколишнього світу та долі людства).
- Чому
безслідно можемо зникнути і ми? (Легковажна
бездумна діяльність людства руйнує духовні надбання, культуру, а як
наслідок—цивілізацію, саму людину.Оповідання застерігає від фатальних помилок
людства і дарує надію на порятунок).
Повідомлення про життєпис Бредбері письмово
Рей Бредбері
народився 22 серпня 1920 року в місті Вокіґан (Вокіґен), штат Іллінойс, США. Друге
ім’я — Дуґлас — він отримав на честь знаменитого актора того часу Дуґласа
Фербенкса. Батьком майбутнього письменника був Леонард Сполдінґ Бредбері,
нащадок англійців-першопоселенців, матір’ю — Марі Естер Моберґ, шведка за
походженням.
Невдовзі після народження
хлопчика родина Бредбері переїхала до Каліфорнії з метою знайти роботу. Саме
там, на околиці величезного Лос-Анджелеса, юний Рей закінчив школу. Далі вчитися
хлопець не мав змоги, адже змушений був заробляти на життя. Його університетом
стали книги, які він любив і яких багато читав.
«Мене
виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, тому що більшість
студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала
Велика депресія і грошей не було. Я не міг
відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10
років»,—
так згодом розповідатиме Бредбері про свою освіту.
Чи не у 12 років Рей ухвалив
рішення стати письменником і завзято дотримував цього рішення, ніколи не мріючи
про інші професії. Замолоду він продавав газети, потім кілька років жив за
рахунок дружини, поки 1950 р. зрештою не вийшов друком його перший великий твір
— «Марсіанські
хроніки». Перше оповідання Бредбері опублікували 1938 р., за 12 років
до того, але успіху та слави він зажив лише тоді, коли побачили світ саме
«Марсіанські хроніки».
Згодом письменник зізнавався: «Після мільйонів слів наслідувань, у віці
двадцяти двох років я раптом здійснив прорив, прорив у оригінальність
«науково-фантастичною» історією, що була цілком «моєю».
У
Нью-Йорку стояла типова спекотна червнева ніч. Кондиціонування ще не існувало,
воно було в майбутньому. Я друкував на
машинці до третьої ночі, пітніючи у білизні й балансуючи своїми марсіанами в
їхніх дивних містах за декілька годин до прибуття й відправлення астронавтів.
Я
почув стукіт, спустився до підвалу бібліотеки університету, і, чорт забирай,
там була кімната із дванадцятьма друкарськими машинками, що їх можна було
винайняти за десять центів за півгодини. І там сиділо восьмеро чи дев’ятеро
студентів, які працювали, мов навіжені».
Потім (у перших номерах журналу
«Playboy»), 1953-го,— вийшов друком роман Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом»,
завдяки якому слава митця сягнула всесвітніх масштабів.
Рея Бредбері часто називають
метром фантастики, одним із кращих письменників-фантастів, основоположником
багатьох традицій цього жанру. Фактично ж Бредбері не є фантастом, оскільки його
творчість слід вважати великою позажанровою літературою, та й
істинно фантастичних творів у нього лише мала частка. Однак Бредбері
нагороджено кількома преміями в галузі фантастики (Неб’юла — 1988-го, Г’юґо —
1954-го), не враховуючи безлічі загальнолітературних премій.
Твори Бредбері —
це переважно невеликі оповідання нерозважального характеру, що містять
замальовки, зведені до гострих драматичних, психологічних моментів, побудовані
здебільшого на діалогах, монологах, міркуваннях героїв, ніж на дії.
Незважаючи на явний талант до вигадування різних сюжетів, дуже цікавих і
оригінальних, письменник часто обмежується безсюжетними замальовками, украй
метафоричними, повними прихованого сенсу. І навіть у добре скроєних творах
Бредбері може легко обірвати розповідь, піти від подробиць, залишивши дію в
момент гострого напруження пристрастей. Також практично в жодному творі
письменника не вдається вивести мораль і нав’язати свою точку зору: у 99 %
творів автор залишається «за кадром». Ситуація може розвиватися як завгодно
пристрасно, але ніколи Бредбері не приведе читача до висновку. Наче б він
бачить своє завдання в тому, щоб схвилювати читача, загострити ситуацію і піти,
залишивши того міркувати за книгою.
І якщо решту своїх творчих
принципів Бредбері іноді порушував, то його мова, тобто способи викладу
образів, думок, практично ніколи не змінювалася. Характерні ознаки його мови —
це мінімум деталей, описів, подробиць, дій. Має місце навіть не
стільки фантастичність (відсутність реалістичності), скільки нехтування
значенням правдоподібності. Ця ознака стосується і сюжетів (фантастичність
легко уживається із казковістю, детектив — із мелодрамою, ламаючи межі жанрів),
і мови: Бредбері нехтує описами місць дій, зовнішності героїв, іменами, датами,
цифрами. Природно, у його творах не зустріти технічних подробиць і взагалі
відсутній вимисел у технічній сфері.
Наскільки можна судити з есе та
інтерв’ю, Бредбері сповідує літературу почуттів, а не думок. Емоцій, а не дій. Станів,
а не подій. Чи не найвищою цінністю Бредбері оголошує внутрішній світ людини,
її світогляд, фантазію. Здатність людини відчувати, співпереживати письменник
визнає головними якостями.
У своїх творах письменник співчуває
насамперед людям мистецтва (і навіть більше — його поціновувачам),
ніж решті. Найчастіше при цьому на сторінках своїх книг Бредбері жорстоко
розправляється з «ворогами» — черствими людьми, позбавленими фантазії, міщанами,
чиновниками, політиками — тими, хто перешкоджає нормальному життю творчих людей,
самовираженню, спілкуванню, хто зводить культуру до умовностей, масовості,
стандартизації, робить життя сухим, нудним, духовно бідним, прісним.
Серед найбільш відомих його
творів — роман «451° за Фаренгейтом», оповідання «Кульбабове вино», «Здрастуй і
прощай», «Пахощі сарсапарелі», «І загримів грім», «Суничне віконце», «Третя
експедиція» та багато інших.
Бредбері — письменник-гуманіст. Його
хвилюють проблеми Добра і Зла, він вірить у людину, її духовність.
На сторінках своїх творів
письменник прагне розгадати загадку життя, яке сприймає як найбільше диво. На
його думку, воно «таке саме таємниче, як
і смерть... упродовж двох тисячоліть філософи так і не змогли розгадати його».
Літературознавці вважають
Бредбері неперевершеним майстром стилю. Сам письменник стверджує, що стиль — це
правда, а правда — це також біблійна простота. Як автор, він правдивий у своєму
бажанні достукатися до людських сердець, змусити їх замислитися над життям, щоб
прийти до загальної гармонії.
Невдовзі після виходу роману
«451° за Фаренгейтом» для Бредбері почалась злива нагород і премій,
що супроводжувала Рея до останніх років життя. 1954 року — нагорода
Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджували премію
О. Генрі. Він був лауреатом медалі Національної книжної фундації, лауреатом
Еммі за адаптацію оповідання «Дерево Геловіну». Йому присвячено зірку
на голлівудській Алеї Слави, усього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2
номінації в галузі кіно. 2000 року Бредбері здобув медаль Національної книжкової
премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості, 2004-го — Національну медаль
мистецтв президента Дж. Буша, 2007-го — Пулітцерівську премію «за визначну,
плідну і глибоко впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і
фентезі».
Про свою
"літературну сім'ю" Бредбері писав так: "Жуль Верн був моїм батьком,
Уеллс—мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом; він, як кажан, постійно мешкав у нас на
темному горищі. Флеш Гордон і Бак Роджерс—мої брати і товариші. Ось вам і вся
моя рідня. …Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом у такій
сімейці."
Значно вплинула на
долю письменника зустріч з однофамільцем, який підтримав його. Першим його
видавцем був Уолтер Бредбері, який, власне, і запропонував молодому письменникові
об'єднати розрізнені оповідання в один цикл. Рей Бредбері назвав
"Марсіанські хроніки" ненавмисним романом.
У 1971 році, після
четвертої висадки людини на Місяць, з
ініціативи екіпажу "Аполлон-15" на місячну карту нанесли "Кратер
Кульбаби". Ця подія присвячена Рею Бредбері — авторові роману
"Вино з кульбаб".
"Я почав читати твори Достоєвського, коли мені було
20 років. З його книжок я дізнався, як треба писати романи і розповідати
історії. Я читав й інших авторів, але, коли я був молодшим, Достоєвський був
головним для мене."
Стосовно цифрових
бібліотек. "Оцифрування саме по собі
не є розв’язанням проблем, все залежить від того, яке застосування йому
знаходять. Якщо це спонукає людей до читання, добре, якщо ні, навіщо воно
потрібне? Сам я відмовився оцифрувати мої книжки. Я люблю брати книжку в руки,
вдихати її запах, відчувати її, носити з собою. З комп’ютером це
неможливо!"
Ще за життя Рей
Бредбері вказав місце свого поховання – Вествудське кладовище на заході
Лос-Анджелеса. Вибрав письменник і напис на надгробку:"Автор 451-го
градуса за Фаренгейтом".
"Смерть – це форма розплати з космосом за чудову розкіш побути
живим".
Цитати
Роздуми Р.
Бредбері про своє життя, про почуття та про людство.
■ «Усе в цьому світі
повторюється. Моє дитинство припало на Велику депресію, а глибока старість — на
круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові
космопорти і машини, що літають повітрям, а скінчується все падінням долара на
біржі»,— резюмував Бредбері на схилі років.
■ «Дев’яносто років — це зовсім
не так круто, як я думав раніше... Сотня просто звучить солідніше. Уявіть
заголовки у всіх газетах світу — «Бредбері виповнилося сто років!». Мені одразу
видадуть якусь премію: просто за те, що я ще не вмер».
■ «Я не можу назвати письменника,
чиє життя було б кращим за моє. Усі мої книги видано, вони є у всіх шкільних
бібліотеках, і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я
почну говорити».
■ «Про що я мрію зараз? я
сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі».
■ «якби ми слухалися нашого
розуму, у нас би ніколи не було любовних взаємин. У нас би ніколи не було
дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те
відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому...»
Дурниця це. Так можна пропустити все життя. Щоразу потрібно стрибати зі скелі
та відрощувати крила на шляху донизу».
Цікаві факти про автора
·
Магія книги
захопила Рея, коли тітка подарувала йому фантастичний комікс «Жив-був якось». А
світ наукової фантастики відкривається Рею 1928 р., коли йому до рук потрапляє
перший випуск журнала Х’юго Гернсбека «Дивовижні історії». Відтоді його уява
стає заручницею «країни фантазії».
·
Улюбленим героєм
був капітан Немо; виховувався на сімейній легенді про прабабусю, яку нібито
спалили під час процесу над відьмами у 1692 році; автор понад 800 творів різних
жанрів; друге ім’я дістав на честь актора Дугласа Фербенкса.
·
І в 90 років
письменник-фантаст починав кожен день з того, що сідав за рукопис, бо вірив, що
нове оповідання продовжує йому життя.
·
1954 року –
нагорода Національного Інституту Мистецтв і Письменства. Двічі йому
присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної Книжної
Фундації, лауреатом Еммі. Йому присвячена зірка на голлівудській Алеї Слави,
всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. 2000 року
Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї
прижиттєвої творчості; 2004-го – Національну Медаль Мистецтв Президента Дж.
Буша; 2007-го – Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову
кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».
·
Бредбері не
користувався комп’ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою. Утім,
коли 2011 року видавництво Simon&Schuster висловило намір видати «451° за
Фаренгейтом» у електронній формі, Бредбері дав згоду на це – хоча й після
деякого опору. У робочому кабінеті письменника-фантаста Рея Бредбері висить
автомобільний номер «Р- 451». Це – як нагадування про небезпеки, які чекають на
людину, коли вона занадто захопиться перетворенням матеріального світу, забувши
про космос душі. На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів, Бредбері
не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні
технічні досягнення викликали у нього паніку. Лише раз у житті скористався
літаком...
Книга – одне з найбільших чудес,
створене людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони
довірили саме книгам. Адже вони відкривають нам навколишній світ, допомагають
уявити минуле та заглянути в майбутнє. Коли ж
людина припиняє читати - вона перестає мислити.
«451° за Фаренгейтом» - це
книга, що описує життя людей постіндустріального суспільства, де панує повний
контроль суспільства урядом. Читання книг – це найбільший кримінальний злочин,
який безпощадно карається державою, а пожежники, покликані розпалювати вогонь.
451° за Фаренгейтом – температура, за якої горить папір – температура
суспільного настрою та сердець мешканців антиінтелектуального світу. Саме таким
постає життя людей майбутнього на сторінках роману Рея Бредбері. Думати, до
речі, заборонено також. І, схоже, уряд країни досяг би своєї мети, змусивши
націю відмовитися від усіх знань і почуттів, якби не пожежник, внутрішня
свобода якого сягнула вище термометра за Фаренгейтом.
Із минулого звертаємо погляд до
майбутнього. Над можливими розбіжностями розвитку людства у майбутньому
замислювалося й замислюється багато людей. Одні письменники змальовували
майбутнє як рай на землі, перемогу розуму, справедливості й технічного прогресу,
інші — як загальну деградацію внаслідок надрозвитку техніки, глобальних
катастроф, війн або втручання космічних прибульців. Письменник Рей Дуґлас
Бредбері, з творчістю якого ви вперше ознайомилися в 6-му класі (за новелою
«Усмішка»), належить до останніх. І не тому, що він песиміст: просто митець
вважає своїм обов’язком застерегти людство від фатальних помилок, він подає
надію, що кожне молоде покоління буде обачнішим, розумнішим, духовнішим за
попереднє.
Завдання:прочитати Р.Бредбері «451° за Фаренгейтом»
07.05.
Рей
Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом». Тривога за майбутнє
суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом».Провідні мотиви твору.
Мета:розуміння тематики й
проблематики твору Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом», ролі особистості
письменника в літературі; уміння характеризувати роман як один зі значущих у
творчості письменника; словниковий запас
Хід уроку
1.Екскурс до сприйняття твору
Одного разу в
дитинстві, повертаючись із бібліотеки, Рей ішов повз пожежну станцію. Так виник
задум роману "451 градус за Фаренгейтом", у якому пожежна служба
займалася спаленням книжок. Про цей факт автор написав у передмові до роману.
Таку назву було вигадано тому, що, нібито за цієї температури самозаймається
папір. Насправді папір самозаймається за температури трохи вищій за 450
градусів за Цельсієм. Бредбері зізнався, що під час вибору назви він
консультувався з фахівцем із пожежної служби, який переплутав температурні
шкали.
Художній час роману
– майбутнє, у якому технічний прогрес може все. Побутові прилади принесли
людині дуже багато зручностей, звільнили час, зробили її життя комфортним. Але
комп’ютери, телефони, теле-і радіоапаратура не можуть замінити звичайного
спілкування між людьми, воно стає проблемою: люди перестають розуміти одне
одного. Вони втрачають людські почуття: любов, дружбу, взаємовиручку,
стають байдужими до природи, до книг. У цьому світі тепер кожен живе сам по
собі.
Такий стан речей
підтримується державою, а людьми в ній маніпулюють. Головним ворогом такої
держави стають книги, які розповідають про реальне життя. І з ними починають справжнісіньку боротьбу: за наказом влади їх спалюють.
А тих, хто їх рятує, переховує оголошують теж ворогами: їх переслідують і
знищують!
Таку нещадну
боротьбу, за іронією долі, ведуть пожежники, які колись сміливо рятували
духовне надбання людства.
2.Словникова
робота (запис до зошитів)
Науково-фантастична література —
художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу
намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю
людства.
Утопія (у
перекладі з грец. — місце, якого немає) — фантазія, вимисел, мрія, що не
збудеться, не справдиться. Поняття утопія вперше з’явилось у однойменному творі
Томаса Мора (так у його творі називався острів, на якому було створено ідеальне
суспільство). Сьогодні утопія — це літературний жанр, наближений до наукової
фантастики. Для нього характерна неабияка переконаність автора в бездоганності
проголошеної ним ідеї.
Антиутопія —
вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний
гнітючий суспільний контроль, що здійснюється авторитарним або тоталітарним
урядом.
Уперше термін антиутопія вжив
британський філософ і економіст Джон Стюарт Мілль 1868 р. У жанрі антиутопії
писали Дж. Орвелл, О. Гакслі, Р. Д. Бредбері та інші.
3.Дехто вважає, що прочитати
художню книжку або подивитися кінофільм за її мотивами — це те саме. Насправді,
читаючи книжку, людина активно використовує процеси мислення, замислюється над
прочитаним, домальовує в уяві картини, що виникли зі словесних образів.
Перегляд кінофільму, телепередачі дозволяє лише пасивно спостерігати, споживати
готовий продукт — як його уявили режисери-постановники, артисти, оператори й
навіть політики. Тому таке інфантильне споживання поступово спричиняє
бездуховність, пасивність, байдужість і, зрештою, залежність від усіх тих, хто
замовляє подібну продукцію. Прозріння, як у творі Рея Дуґласа Бредбері «451° за
Фаренгейтом», буває гірким, а інколи має навіть дуже сумні наслідки для
особистості та суспільства.
Експрес-анкета
- З ким
були б ви, якби опинилися в цьому фантастичному місті
1) з тими,
хто спокійно обходиться без книг;
2) з тими,
хто таємно читав книги і зберігав їх у пам'яті;
3) з тими,
хто знищував книги.
- Зізнайтеся
собі чесно, чи потрібні вам книги, коли є телебачення, кіно, комп'ютер? (Так.
Ні.)
- Що ж таке книга по Бредбері?
Книга - інтелектуальність (знання)
Книга - думка
Книга - життя ("пори на обличчі життя")
Книга - індивідуальність,
особистість (автора, читача)
Книга - співрозмовник (суперечка)
Книга - культура
- Перечитаємо епізод, де Монтег
читає вірші Метью Арнольда.
Висновок: книга
- душа, духовність
4.Цікаве
про роман Рея Бредбері «451 по Фаренгейту»
Роман був екранізований в 1966
році. У 1984 році в рамках телеальманаха «Цей фантастичний світ» був знятий
телеспектакль «Знак саламандри», створений за мотивами роману Бредбері і
розповіді Едварда Людвіга (Edward William Ludwig) «Маленький злочинець». З 2007
року в санкт-петербурзькому театрі «Ювента» демонструється вистава «Симфонія
вогню», поставлена за мотивами роману. Ідея Р. Бредбері була використана при
створенні фільму «Еквілібріум». У 2011 група Арія в своєму альбомі Фенікс за
мотивами роману випускає композицію «Симфонія вогню».». Пісня «Симфонія Вогню»
- це не повість. У ній не ставилося завдання переказати в віршах і покласти на
музику зміст всієї книги, хоча описується перша частина, де герой був пожежним
і відчував задоволення від знищення, та ж частина, де розповідається про
душевні муки героя, де він кидає виклик бездумному,тоталітарному суспільству,
рабом якого він був, залишається майже незачепленою.
5.Аналіз
тексту літературного твору (запис до зошитів)
За романом Рея Дуґласа Бредбері
«451° за Фаренгейтом» складіть схему за зразком, зробіть висновки.
Очікувана відповідь
Тематика
|
Жанр
|
Ознаки стилю
|
Майбутнє. Взаємини в тоталітарному суспільстві.
Ставлення до книг як до джерела духовності. Негативні наслідки технічного
прогресу
|
Фантастична проза. Роман-антиутопія
|
Технічна достовірність. Фантастика, поєднана з
казковістю, містикою, страшними легендами, романтикою
|
Висновки. Автор добре
розуміє значення технічних досягнень для життя людства, але застерігає:
майбутнє може нести лихо. Потрібно протистояти небезпеці. Байдужість до
прекрасного — шлях деградації суспільства. Наше майбутнє залежить від нас.
Бредбері також добре бачить і майбутнє технократичної цивілізації — її
позитивні й негативні сторони
|
||
- Назвіть
сучасні технічні винаходи, появу яких свого часу передбачив Бредбері. (Навушники для пересічних користувачів.)
- Як би ви
реагували на змальовану письменником фантастичну ситуацію щодо книг,
телебачення, якби це справді сталося?
- Як ці
картини перегукуються з нашим часом? Яку небезпеку це може становити?
- Наскільки
особисто ви здатні протистояти загальноприйнятій думці, поведінці, способу
життя?
- Яку
книгу ви б запам’ятали, щоб передати нащадкам?
Оберіть
одне із завершень речення: «Книга для мене — це...». Свою думку обґрунтуйте.
14.05.
Тема. Ерік
Вольф Сігел (1937-2010). «Історія одного кохання». Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі
Мета: познайомити
із життєвим та творчим шляхом американського письменника Еріка Сігела, із
змістом повісті «Історія одного
кохання», прослідкувати шлях головних героїв, звернути увагу на вирішення
автором основних проблем твору: життя і смерті, любові й відданості
Хід уроку
Епіграф.
«Кохання – це коли
ні про що не шкодуєш»
Ерік Вольф Сігел
Хід уроку
Тестові завдання з теми Рей Дуґлас Бредбері «451° за Фаренгейтом»
Вітаю усіх на
нашому уроці. Вітаю тих, хто вже встиг пережити хвилини закоханості, тих, хто
ще тільки мріє про кохання, тих, хто хоче глибше розібратися в складних
питаннях життя, тих, хто хоче бути щасливим.
Кохання – одне з найсильніших і
найпрекрасніших людських почуттів. Заради нього і завдяки йому людина стає
кращою, сильнішою, хоробрішою. В той же час, вона по-дитячому наївна і
вразлива, іноді смішна, в якийсь час трохи божевільна, але завжди щира.
Григорій Тютюнник писав: «Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю
землю, приласкати бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і
поцілувати його –значить ти ще не любив». Ви ще зовсім
юні. У вас усе ще попереду: і радість почуттів, і відчуття щастя, і гіркота
розчарувань.
В усі віки усі
народи оспівували кохання двох людей. А художні твори про справжнє кохання, вірність,
турботу близькі нам. Ми пізнаємо в них свою історію чи свої переживання. На
сторінках творів воно буває взаємним і щасливим, тихим і радісним, буває
нерозділеним чи навіть трагічним.
. Отже, на уроці ми будемо говорити про кохання. Щоб
краще зрозуміти це почуття, нам
необхідно звернутись до творчості чудового американського письменника Еріка Сігела, твори якого стали відомими бестселерами. А також проаналізувати зміст популярної на весь світ книги «Історія одного
кохання».
1. Словникова робота.
Белетристика (з фр. Belles
Lettres – досл. “красне письменство») – в широкому значенні –
твори художньої літератури взагалі, у
вужчому – художня проза. Дуже часто
белетристикою називають прозу, для якої характерний гострий сюжет, інтрига,
несподівані повороти, що завжди приваблюють широкі кола читачів. Все частіше в
сучасному літературознавстві белетристика позначає легку, жваву доступну
розповідь про якусь подію чи наукову проблему, відому постать з метою їх
популяризації.
Бестселер (з англ. bestseller – той, що добре продається) – це дуже популярна книга, яка купується читачами краще за інші видання. Термін «бестселер» не
визначає літературної якості твору, він
лише говорить про його велику популярність.
2.- Заповнити візитну
картку письменника письмово
3.Евристична бесіда:
1. У чому полягає особливість композиції роману? (розв’язка на початку твору, основна
частина – не як познайомилися, а як прощалися (за емоційною напругою).
2. Якими ви уявили головних героїв?
3. Що між ними спільного, чим вони різняться між собою?
4. Чи однакове їхнє кохання?
5. Які проблеми порушує автор у романі?( Проблеми
життя і смерті, любові й відданості, стосунки батьків та дітей, навчання та захоплення
героїв).
Роман Еріка Сігела «Історія одного кохання»
надзвичайно легко читається. Автор красиво провів читача через декілька
років любові та підтримки ,
взаєморозуміння, мінливих сварок. Дуже відверто. Головні герої часом дивно
поводились, , називали друг друга не як закохані, але головне, що їм добре разом. Вони
познайомилися, закохалися, одружилися, почали жити разом. Мріяли про дітей, але
життя розсудило інакше. Звичайна історія. Вічна як світ. Не сентиментальна, але
настільки відверта, що нікого не залишає байдужим, хоча вперше побачила світ без малого сорок років тому, зовсім в іншу епоху. Історія двох
закоханих читається на одному диханні, водоворот почуттів та емоцій миттєво
поглинає, а неповторна атмосфера твору
виокремлює його серед інших творів і
доводить до читачів провідні ідеї.
Книга
прочитана.
- Які почуття,
думки, переконання чи сумніви виникли після ознайомлення із змістом твору?
- Чи запропонуєте
ви прочитати цю книгу своїм друзям,
рідним? Чому?
- Чому щастя завжди
коротке?
- Чи варто кохати по-справжньому?
Адже велике справжнє кохання часто закінчується великою трагедією.
- Як жити далі
після втрати коханої людини, як пережити таке горе?
- Чи є життя після
смерті другої половинки, розлучення чи просто розлуки?
- Як вирішується
конфлікт поколінь, драма батьківської та синової любові?
Ось головні
проблеми твору, які нам сьогодні
доведеться розглянути.
4. Робота над
змістом твору.
«Жила собі дівчина до двадцяти п’яти років і
померла. Що говорять у таких випадках?»
- Чому саме так розпочинається твір?
- Яку
історію одного кохання розповідає нам автор? (Це історія про зворушливе кохання студента, сина мільйонера, до дочки
італійського емігранта. Побравшись, молодята живуть у скруті, проте вони
щасливі. Здається, ніщо не може їх розлучити. Та все ж розлучає їх трагічна
смерть Дженні.)
- Назвіть головних героїв твору?
- За
яких обставин познайомились наші герої
- Які стосунки склались між Олівером і Дженніфер спочатку?
Характеристика образів головних героїв твору.
- Яким
перед читачем постає Олівер? Чим він
захоплювався? (Він син мільйонера.
Вважає, що перед ним відкриті всі двері. А усі дівчата в захваті від нього. Він
грає в хокей. Добре навчається в Гарвардському університеті. Щиро закохується в
Дженніфер.)
- Що
можна сказати про Дженніфер? Про що мріяла дівчина? (Дженніфер Кавіллері студентка Редкліффа. Вона з бідної сім'ї, живе самостійним життям, багато працює. За її власними
словами вона повний «соціальний нуль».
Дженні планує їхати вчитися до коледжу
Парижа і вже отримала стипендію. Спочатку вона відноситься до роману з
Олівером як до легкого флірту, але потім
любов повністю захоплює її.)
-
Подумайте, чому Олівер і Дженні, знаючи, що у них різне соціальне походження,
вирішили одружитися? (Тому що вони люди
нового покоління, котре прагне просто до щастя. У них була віра в те, що
кохання здатне подолати будь-які
перешкоди і різне соціальне походження не може стати їм на заваді.)
- Як ви
вважаєте, чи щасливі Олівер і Дженніфер?
Вирішення проблемних питань.
- Що ви
дізнались про сім’ю Олівера?
- А що
можна розповісти про сім’ю Дженні?
- Чому батьки Олівера не дали згоди на
одруження молодих людей?
- Що
відбулося у стосунках між батьком і сином?
- Чи
правильно вчинив Олівер?
- Як ви
вважаєте, чи щасливі Олівер і Дженніфер?
- Як
склалося життя після весілля? (Молоді,
щасливі, хоча дуже бідні. Вона працює, він – продовжує
навчання. З часом він закінчує навчання, отримує хорошу роботу та велику
зарплату. Переїжджають до Нью-Йорка. Задумуються
про дітей. Несподівано з’ясовується, що Дженніфер хвора на лейкемію і жити їй
залишилося кілька місяців.)
- Чому
Дженні хотіла примирити батька і сина?
- Чи
вдалося їй це зробити?
- Велике
кохання – велика трагедія. Чи варто будо
відмовлятися Дженніфер від своєї мрії, а Оліверу конфліктувати з батьками?
- Як
Дженніфер сприйняла свою хворобу?
- Чому
вона відмовилася від своєї мрії?
- Що
для Дженніфер і Олівера означало слово кохання? (Ця
історія про звичайну пару, чиє кохання було настільки справжнім, що він заради
неї пішов на конфлікт із своїми батьками, а вона заради нього відмовилась від своєї мрії побачити Париж. Так, вона померла,
вона не побачила Париж. Та чи це головне в житті?)
- А як
ви розумієте слово кохання?
Уважний
читач, прочитавши цей твір,зрозуміє, що такі історії кохання уже зустрічались у
світовій літературі. Вони лиш перенесені
у наш час. Назвіть такі твори. («Ромео і Джульєтта» В.Шекспіра, «Дари
волхвів» О.Генрі, «Пурпурові вітрила « О.Гріна
і т.д.)
Виразне
читання останніх рядків твору.
Сам
не знаючи чому, я повторив, що почув колись від нині мертвої красуні-дружини:
-
Кохання — це коли ні про що не шкодуєш.
А
потім я зробив те, чого ніколи не робив у його присутності, а тим
більше в його обіймах. Я заплакав.
записати у зошити тему та ідею роману
Тема : любов та відданість, життя та смерть.
Ідея: драматичність кохання, людяність.
-
Давайте ще раз звернемось до епіграфа. Чи відповідає він змісту нашого уроку?
Як ви зможете тепер пояснити ці слова? (Ці слова говорила Дженніфер, а після її
смерті Олівер скаже їх своєму батькові)
Ерік Сігел написав продовження цього твору. Книга
називається «Історія Олівера». Я хочу, щоб ви запропонували свої версії
подальшої долі героя.
Домашнє завдання Написати
лист Оліверу з порадами, як жити далі після втрати коханої людини.
Підготуватися до контрольної роботи.
18.05.
Контрольна робота №6
ЛІТЕРАТУРА ХХ-ХХІ СТ.: ЖИТТЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА. ТВОРЧІСТЬ Р. Д. Бредбері, М.Булгакова, Е. В. СІҐАЛА
Мета:розуміння значення ролі Р. Д. Бредбері, Е. В. Сіґала у розвитку та втіленні в літературних творах гуманістичних цінностей ХХ-ХХі ст.; уміння характеризувати вивчені твори як вершинні здобутки світової літератури; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення.
Хід уроку
Тестові завдання
21.05.
Пропоную переглянути буктрейлери до книги "Історія одного кохання"
Комментариев нет:
Отправить комментарий