18.03.2020
Тема. Е.А. Хемінгуей «Старий і море». Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
Мета:
навчальна: ознайомити учнів з історією створення Е.М. Хемінгуеєм повісті «Старий і море», з’ясувати сучасне розуміння притчи, допомогти зрозуміти символічно-притчовий зміст образів повісті, розкрити особливості творчої манери письменника
Тема. Е.А. Хемінгуей «Старий і море». Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст твору.
Мета:
навчальна: ознайомити учнів з історією створення Е.М. Хемінгуеєм повісті «Старий і море», з’ясувати сучасне розуміння притчи, допомогти зрозуміти символічно-притчовий зміст образів повісті, розкрити особливості творчої манери письменника
Хід уроку
1.Запишіть тему уроку
2.Опрацюйте статтю підручника про життєвий і творчий шлях письменника і заповніть пропуски в таблиці
21.07.1899
|
Народився в передмісті Чикаго в родині лікаря. Навчався в школі. Був
репортером та редактором шкільної газети
|
1917
|
Закінчив школу. Працював кореспондентом газети «Канзас стар»
|
?
|
Добровольцем пішов на фронт Першої світової війни (був водієм). Був тяжко
поранений. Демобілізувався
|
1919-1921
|
Співробітник канадської газети «Торонто дейлі стар»
|
З 1921
|
?
|
1924
|
У Парижі з’явилась перша збірка оповідань «У наш час». У творчості
з’явилась тема «втраченого покоління» в романах «Фієста» (1926), «Прощавай,
зброє!» (1929)
|
1930
|
Оселився на півдні Флориди
|
1937
|
Прибув як кореспондент до Іспанії, охопленої війною. Про ці події написав
роман «По кому подзвін» (1940)
|
Друга світова війна
|
?
|
1952
|
Написав повість «Старий і море», її відзначено Пульцерівською
премією.
|
?
|
Нобелівська премія
|
1960
|
Глибока духовна криза. Лікувався в спецклініці.
|
02.07.1961
|
Хемінгуей помер (вчинив самогубство)
|
Повість «Старий і море» Е. Хемінгуей написав майже наприкінці свого творчого
шляху. Вона стала його ідейним і художнім підсумком життя,духовним заповітом майстра. Ще за часів життя автора цей твір мав шалений
успіх, критики давали йому найвищу оцінку. І сьогодні повість зберігає славу шедевра ХХ століття. У чому ж
таємниця цього твору?
3.Записати в зошити
Повість – епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за
широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце
між романом і оповіданням.
Притча – це повчальний алегоричний твір, орієнтований на доведення життєвих
цінностей.
Повість-притча – це твір, який поєднує в собі ознаки обох жанрів: і повісті, і
притчі.
4.Прочитавши повість-притчу,відповідаємо на запитання
Образ старого
1) Про що ви дізналися з першого речення повісті? Які висновки щодо
характеру старого можна зробити на його підставі?
2) Чи можна вважати старого самотнім?
3) На що покладається старий у своїх сподіваннях упіймати велику рибину –
на свої сили чи на досвід?
4) Наведіть приклади сміливості, мужності й витримки, що їх демонструє
герой упродовж виходу в море?
5) Яким вам уявляється минуле старого рибалки?
. Образ моря
1) Яким постає світ моря у творі? Які його деталі вам особливо
запам’яталися?
2) Схарактеризуйте ставлення Сантьяго до моря.
3) Поясніть різницю між рибалками, які вживають слово «море» в чоловічому
роді, і старим, що використовує іменник жіночого роду? Які нюанси в його
ставленні до моря виявляє ця деталь?
4) Що, на вашу думку, символізує образ моря у творі?
5) У чому проявляється спорідненість старого і моря?
Образ хлопчика
1) Чи втратив хлопчик віру в старого та його рибальську удачу?
2) Як ви розумієте сенс паралелі між левами, що граються на березі й
хлопчиком?
3) Що об’єднує Сантьяго і Маноліно?
4) Як ви розумієте смисл протиставлення «покірливості» й «справжньої
гідності», що відзначається автором у реакції Сантьяго на вияви турботи
хлопчика про нього?
5) Чи згадує Сантьяго в морі про хлопчика?
Повість «Старий і море» – це своєрідний заповіт. Чи, може, гімн,
проспіваний на честь Людини – переможеної і разом з тим непереможної?
Дмитро Затонський
5.Як би ви відповіли на питання, поставлене Затонським?
Життєва позиція героїв Хемінгуея базується на дотриманні певного
«морального кодексу». Зміст його пояснює Д. Затонський: «Будь дужим, навіть
жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не сподівайся ні від кого співчуття,
не ремствуй – мовчи, бо найнебезпечніше показати себе невпевненим і смішним,
тоді тебе почнуть зневажати і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям:
краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж
беззахисність… Але будь і мужній, чесний, справедливий. Не нападай –
обороняйся. Не прагни скористатися з недосконалості, підлості навколишнього
світу. Врешті-решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти
нього підступів. Залишайся шляхетним навіть щодо нього, не задля нього – задля
себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим зруйнувати
твою особистість, твою людську гідність – те єдине, що в тебе залишилось, без
чого неможливо, та й немає сенсу жити.»
Знайдіть таки риси в образі Сантьяго.
Сантьяго – …
- Які почуття викликав у вас фінал твору?
- Чи допоміг вам цей твір краще зрозуміти самих себе?
- Чому вас навчила повість Е. Хемінгуея «Старий і море» ?
Думаю, що вам, читачам ХХІ століття, було приємно познайомитись з
особистістю Е. Хемінгуея. Він був талановитою людиною, але й такою, як і усі
ми, звичайні люди. Полюбляв полювання і риболовлю, займався спортом,
закохувався у жінок, вживав спиртне. І писав чудові твори. Ми всі вдячні йому
за них, а особливо за повість-притчу «Старий і море». В ній він поділився з
нами своїм життєвим досвідом і здобутою мудрістю. Сподіваюсь, ви обов’язково
скористаєтесь його порадами.
Завдання додому.Що б ви порадили людині, яка потрапила у складну життєву ситуацію?
01.04.20
Тема: «Старий і море» - повість-притча про людину.
«Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст твору. Вплив Хемінгуея на
розвиток художньої прози XX ст.
Мета: допомогти учням
розкрити філософсько-символічне наповнення сюжету твору, окреслити його художню
своєрідність, глибше усвідомити притчевий характер твору, особливості стилю
письменника та його вплив на розвиток світової художньої прози; розвивати
навички характеризування героїв, визначення ідей, особливостей стилю,
уміння висловлювати особисте ставлення до проблем, висвітлених у творі; виховувати
прагнення протистояти несприятливим обставинам життя, чинити мужній опір
недосконалості світу й ніколи не втрачати людської гідності.
Хід уроку
«Усі хороші книжки мають одну спільну рису –
вони є правдивішими за
реальність,
і, перегорнувши останню сторінку такої книжки,
ви відчуєте, що описані в
ній події відбувалися насправді,
відбувалися саме з вами.
І тоді щастя й горе,
добро і зло, радість і сум, їжа, вино, люди, погода –
все, що
ви прочитали, залишиться частиною вашого минулого.
Якщо ви
можете це дати читачеві - ви справжній письменник».
Е. Хемінгуей
Е. Хемінгуей
«Сила книжок
Хемінгуея в чуйній і вимогливій людяності. У нього свій світ... Його книжки не
розслаблюють, атмосферу в них навіть не назвеш похмурою, бо їм притаманна
напружена радість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна
здолати»,— пише дослідник творчості письменника Д. Затонський.
Про героя, що
залишається Людиною в будь-якій ситуації, особливості
та значення повісті «Старий і море» й буде наша розмова на уроці.
1.Обмін враженнями про прочитану повість «Старий і море», складання
«сюжетного ланцюжка»
Можливий варіант «сюжетного
ланцюжка»
Старий рибалка Сантьяго рибалив на Гольфстрімі
84 дні поспіль повертався без здобичі
40 днів із ним виходив у море хлопець Маноліно, але
батьки звеліли йому покинути нещасливого рибалку
Маноліно провідував Сантьяго: годував його, розважав
старий вірив, що йому пощастить
удосвіта на 85 день Сантьяго вирушив у море
раптом клюнула величезна риба
три дні и ночі риба
тягла човен, а Сантьяго, долаючи втому, голод і біль
нарешті риба втомилася и випірнула із води, вона
була більшою за
човен
Сантьяго подолав рибу і прив'язав до човна
на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від
них, але хижаки об'їли рибу до кісток
доплив до
берега, знесилений, дійшовши до халупи, заснув
рибалки зачудовано розглядали величезний кістяк
риби й розуміли, що старий переміг рибу небаченого розміру
старому снилися леви на березі
моря
Маноліно пишався своїм старілим другом
2 Евристична бесіда
·
Чому Е. Хемінгуей більш ніж десять років «виношував»
сюжет твору «Старий і море»?
·
Як розвивається тема внутрішньої перемоги героя
повісті над собою, своїм страхом, безсиллям навіть тоді, коли все видається
втраченим?
·
Що є головним у творі, про що він: про рибалку,
звичайного трудівника, чи про людину взагалі?
·
Як розв’язується така суперечність у повісті: трагічне
безсилля людини та її нездоланність?
·
Як Е. Хемінгуей утверджує тему життєвого призначення
людини? У чому виявляється людська велич?
3.Письмово дата,тема уроку
Визначте
тематику й проблематику повісті «Старий і море».
Теми
та проблеми: людина і природа; внутрішнє наповнення
життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття людини; сенс
життя; наступність поколінь; людина серед людей, людські спільноти.
4. Складання схеми-характеристики
образу Сантьяго письмово
У центрі повісті фігура старого
рибалки Сантьяго. Це не звичайний старий. Так він сам говорить про себе, і далі
ми можемо переконатися у справедливості цієї самохарактеристики.
Старий живе відповідно до власного
трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність.
Майже три місяці щодня він виходить у море і повертається без улову. На
вісімдесят п’ятий день Сантьяго ловить величезного марліна. До речі, упіймати
таку рибину, як марлін, дуже важко, оскільки вона розвиває швидкість до 140
км/год, а її маса сягає 1200 фунтів (близько 600 кг). Вона може легко повести
за собою човен і навіть потопити його.
Рибу з’їдають акули. Здається,
старий зазнає поразки. Сум, самотність, старість. Слабкість, згасання
підкреслюються навіть в описі зовнішності рибалки.
Але згадаймо, як Сантьяго боровся з
рибою. У вирішальний момент, коли після триденних перегонів марлін утомився й
випірнув із моря, старий відчув, як у нього «каламутиться в голові». Проте
спинив себе: «Треба, щоб голова була ясна. Отже, збери докупи свої думки й
навчися терпіти, як чоловік. Або як оця риба». Рибалка намагався максимально
мобілізувати всі свої сили, щоб здобути перемогу й довести тим, хто вважав його
невдахою, самому собі, морській істоті, що він ще чогось вартий! «Безглуздо
втрачати надію,— думав він.— Безглуздо й, мабуть, гріх».
У боротьбі старого з акулами
виражено оптимізм. Хемінгуей невтомно знову й знову підкреслює тему
непереможності людини. По суті, повість учить, що поки людина жива, поки вона
відчуває себе людиною, є надія на краще. Старий залишається без зброї, утома
його перевищує межі можливого. Він знає, що вночі акули нападуть знову. Що він
може? Битися, поки не помре. Трохи пізніше мріє, щоб йому не довелося більше
боротися, але знову і знову вступає в боротьбу. Коли ж поразка здається
безумовною, коли від риби нічого не залишається, у самій поразці вимальовується
перемога. Старий знову, як на початку повісті, несе додому — навіть без
допомоги хлопчика — щоглу зі згорнутим вітрилом. Засинає, і сняться йому леви
молодості, а хлопчик оберігає його сон, чекаючи нових, щасливих днів передачі
мудрості від старого йому, представникові молодого покоління.
«Якщо хочете,— стверджує Д.
Затонський,— образ старого Сантьяго з повісті-притчі Хемінгуея «Старий і море»
піднесений до рівня міфу, міфу про людину, переможену й водночас непереможну».
Хемінгуея люблять і високо цінують у
світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на
численних митців Європи та Америки. Сам письменник до своєї літературної праці
ставився надзвичайно серйозно: «Нема на світі справи важчої, ніж писати просту,
чесну прозу про людину. Спочатку слід вивчити те, про що пишеш. А потім
навчитися писати. На одне і на друге йде все життя». Видатний американський письменник
У. Фолкнер писав про «Старого й море»: «Час, можливо, покаже, що це найкращий
єдиний добуток кожного з нас». Так це чи ні, але твір Хемінгуея «Старий і море»
гідно завершує творчий шлях людини, праця якої багато в чому визначила художній
образ нашого часу.
5.Домашнє завдання Характеризувати образи повісті,
висловлювати своє ставлення до проблем твору, визначати художні особливості та
риси новаторства письменника.
Індивідуальне
завдання:
1Дати розгорнуту відповідь на питання:
«Е. Хемінгуей назвав свою повість «Старий і море»
«посланням молодому поколінню». Які цінні роздуми про життя і людину письменник
адресував молоді?»
2.Перегляд фільму
08.04.
Тема: Життєвий
і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса
Хід уроку
.Остання чверть XX сторіччя стала часом небаченого
розквіту Латинської Америки. Щоправда, пов'язаного не з матеріальними, а саме з
духовними багатствами цього загадкового континенту, який у світовій
літературу насамперед асоціюється з
ім’ям Ґабріеля Ґарсія Маркеса.
«Я — реаліст, адже вірю, що в латинській
Америці все можливо, все реальне… і ця форма реальності може дати дещо нове
всесвітній літературі»,— сміливо заявляв Ґабріель Ґарсія Маркес — колумбійський
письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії 1982 року, один із
найяскравіших представників «магічного реалізму».
Про видатного колумбійця та його
магічні твори ми й вестимемо мову на уроці.
1.Перейдіть за посиланням і оберіть правильні відповіді тестових завдань з попередньої теми.
https://docs.google.com/forms/d/1W2gee5owN1poc5QKIyEQ2Pu7F41YsXsuq1oQeGqbdUQ/edit
1.Перейдіть за посиланням і оберіть правильні відповіді тестових завдань з попередньої теми.
https://docs.google.com/forms/d/1W2gee5owN1poc5QKIyEQ2Pu7F41YsXsuq1oQeGqbdUQ/edit
2. Робота зі словником літературознавчих термінів
(Записали число,тему уроку, визначення
в зошити)
"Магічний реалізм" —
умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки. Термін увів
А. Карпентьєр, який разом із Ґ. Ґарсія Маркесом, Х. Кортасаром, М. А.
Астуріасом був одним із найяскравіших представників цієї течії. Для літератури «магічного
реалізму» характерні звернення до народного міфологізму, широке змалювання
національних традицій, оригінальне переплетіння чарівного, що притаманне міфам,
і побутового, сучасності та історії.
3. Робота над біографією письменника.
3.1.
Перегляд відео "Габріель Гарсія Маркес: шлях до успіху"
3.2.Опрацювати теоретичний матеріал підручника (скласти коротку хронологічну таблицю)
3.3. "Цікаві факти з життя Габріеля
Гарсіа Маркеса".
1. Габріель був найстаршим із шістнадцяти дітей простого
телеграфіста, Еліху Гарсіа і Луїзи.
2. Мало хто знає, але Габо пробував писати казки для дітей.
Переконали його цього не робити сини письменника, які прочитавши одну його
казку, сказали: “Ти, справді, думаєш, що діти настільки дурні?”
3. За словами письменника, якби він не став літератором, то
хотів би бути тапером (музикантом) в барі. Таким чином “він би допомагав
закоханим ще сильніше любити один одного”.
4. Маркес став
символом нової епохи в історії роману і реалізму. Його манера писати була
настільки унікальна, що її віднесли до нового літературної течії – “магічний
реалізм”.
5. У 2004 році був опублікований роман Маркеса “Спогади моїх сумних повій”,
але за місяць до того як відбулася офіційна презентація роману, рукопис
незаконним шляхом потрапив до рук “піратів”, які одразу ж запустили її у
продаж. У відповідь на це Габо змінює фінал роману.
6. Першим населеним пунктом, який побачив Маркес в 1957 році під час своєї
поїздки на Всесвітній фестиваль молоді та студентів, стало українське містечко
Чоп, в якому Габо провів близько п’яти годин.
7. В його есе про СРСР він написав, що здивований тому, що
на цій території не має реклами кока-коли!
8. Щоб відіслати рукопис роману “Сто років
самотності”, Маркесу не
вистачало 80 песо. Тоді він заклав міксер і фен своєї дружини Мерседес.
Дізнавшись про це, вона сказала: “Не вистачає тільки, щоб роман виявився
поганим”.
9. Мексиканська влада вела нагляд за Маркесом з 1965 до 1985 року через
його зв’язки з комуністичними режимами та лідерами.
10. Письменник не любив літати в
літаках.
11. У 1982 році Габріель Гарсіа Маркес
отримав Нобелівську премію з літератури і став першим колумбійцем, який отримав
цю премію.
12. Габріелю було 14, коли він познайомився зі своєю майбутньою
дружиною Мерседес Барча (їй в ту пору було років дев’ять). У 1945 р Маркес
присвятив їй вірш під назвою «Ранковий сонет божественній школярці». У 1958
році майбутній класик одружився на Мерседес Барча, у них народилися два сини –
Родріго і Гонсало.
- Що найбільше
вразило у біографії Маркеса?
- Чого можна
навчитися у великого колумбійського письменника?
Не плач тому, що це закінчилось. Посміхайся тому, що це було.
Тільки тому, що хтось не кохає тебе так, як тобі б хотілося, не означає,
що він не кохає тебе всією душею.
Не дай собі померти, не відчувши дива – спати з тим, кого кохаєш.
Не існує ліків, які можуть вилікувати те, що може вилікувати щастя.
Хто чекає довго, може почекати ще трохи.
Я не ношу капелюха, щоб не перед ким його не знімати.
Жоден божевільний не божевільний, якщо послухати його аргументи.
Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а ті, що заслуговують, не
примусять тебе плакати
Знання і мудрість приходять до нас тоді, коли вони вже не потрібні
Люди настільки не праві, вважаючи, що коли вони старіють, то припиняють
любити: навпаки, вони старіють тому, що припиняють любити.
Можливо, у цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти – весь
світ.
- Які риси
характеру імпонують вам і чому?
- Чого можна
навчитись у Маркеса?
Отже,
разом з Маркесом ми
прожили декілька миттєвостей його життя. Життя
Людини, відповідальної за власний вибір та
за морально-етичний вибір своїх сучасників. Його оповідання
важко назвати дитячими, тому що в них порушуються важливі проблеми, які
актуальні і в наш час. Що це за проблеми – ми повинні дізнатися, прочитавши
оповідання
«Стариган із крилами».
Домашнє завдання.Прочитати оповідання «Стариган із
крилами».
Тема: Г.ГАРСІЯ МАРКЕС « СТАРИГАН іЗ КРИЛАМИ »
Мета: осмислити філософсько-етичні проблеми твору; розвивати навички аналізу художнього твору, вміння досліджувати текст,
самостійно робити висновки
Хід
уроку
1.На сьогоднішньому уроці ми будемо з вами вивчати біографію письменника,
розглядати теорію літератури, працювати з текстом, аналізувати образи,
осмислювати філософсько-естетичні проблеми; розвиватися, навчатися… і виховуватися…
17 квітня 2014 року від інфекції легень помер Г.Г.Маркес.
Він був першим латино-американцем, якому 10 грудня 1982 року король Швеції Карл-Густав вручив
Нобелівську премію «за романи й оповідання, в яких фантастичні й реалістичні
елементи поєднані заради створення щедрого світу, в якому відбито життя й
суперечності Латиноамериканського континенту». Особливості світобачення
письменника виявилися у творі «Стариган із крилами», який увійшов до збірки і
був написаний в стилі «магічного реалізму».
-
Чому ця назва
здається дивною?
По-перше, що з лінгвістичної точки зору – це оксюморон, або поєднання не
поєднаних понять, інакше кажучи нісенітниця, абсурд. Адже реальність і магія –
речі, які начебто не можна поєднати.
(Магічний реалізм — це художній метод, в якому
магічні елементи включені в реалістичну картину світу.)
2.Лише
звернувшись до творів Г.Маркеса ми бачимо поєднання не поєднаного навіть у самій назві « Стариган із крилами».
Отже,
з янголами на землі ми вже зустрічались.
- Коли ? ( «Майстер і Маргарита»
М.Булгакова )
1 2.1 Работа з текстом письмово
Провести паралелі між «Старим » і Воландом (перша
зустріч, опис зовнішностей,ставлення людей, дії, відліт).
2.2 Надати характеристику сім'ї Пелайо.
\ Охарактеризувати отця Гонзага.
\ Ставлення людей до «дива» ( сусіди, натовп ).
- Чому люди не прийняли Ангела ?
2.3 Визначте тему і проблеми твору Г.Гарсія Маркеса «Стариган із крилами ».
O
Проблема самотності;
O
Проблема цінностей життя;
O
Проблема відповідальності та людяності;
O
Проблема співіснування людини і “ДИВА”;
O
Проблема вибору життєвих цінностей;
O
Проблема моральної деградації
суспільства.
Це твір
попередження, засторога: людство втрачає духовність.
Проблемне питання.
3. Що, на вашу думку, знищує
людей ?
-Людей знищує жорстокість: віруючі труїли янгола
смородом свічок, обскубували крила, а невіруючі кидали в нього каміння.
Жадібні, прагматичні Пелайо та Елісенда заробляли на ньому гроші, а потім
виставили в курник, де стариган мерз.
- Егоїзм, духовне роз'єднання теж убивають людей. Отець Гонзага навіть в
янголі знайшов конкурента і підбурював проти нього прихожан, навіть сердився,
що янгол не шанує Божого послання. У людей немає віри, моральних засад.
- На початку твору автор, змальовуючи пейзаж, відтворює духовну атмосферу
людського буття: ллє дощ, який асоціюється з великим потопом у Біблії, на землі
панують сирість і сморід, «світ полинув ... у сум. Небо і море, змішалися в
якусь попелясто-сіру масу».
- Кінець світу письменник пов'язує із занепадом віри й моралі.
Домашнє завдання. Написати міні-твір:«А чи варто янголам відвідувати землю?»
- 22.04.
Хід уроку
Відео-арт
Інсталяція
Перформанс
Хеппенінг
Література здавна була художньою творчістю, яка виносилася за
межі мистецтва і разом з тим становила «не мистецтво», яке включалося до сфери
художньої культури. Література то наближалася до мистецтва, використовуючи мову
ритму, образності, звукопису і т.п., то віддалялася від нього, захоплюючись
квазінауковим аналізом буття або обслуговуючи соціально-політичні замовлення.
Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ
кінця ХХ початку ХХІ століття
Мета заняття: розглянути основні напрямки в літературі та мистецтві кінця ХХ століття,
допомогти студентам усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з
найяскравіших явищ літератури другої половини ХХ ст.; розкрити причини його
виникнення, основні течії; ознайомитися з основними представниками
постмодерністської літератури.
Хід уроку
Постмодернізм – це напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму,
який став продуктом постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду
на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Пригадайте,
які течії панували в літературі ХХ століття. Які риси притаманні їм?
Як ви
думаєте, які історичні умови передували виникненню постмодернізму?
Чим
запам’яталося ХХ століття?
Аби вижити, суспільства сьогодні
«змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній
могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до
самокритики й компромісів» (А. Назаретян). Весь багатовіковий досвід
зазнав переосмислення, послугував базою для виявлення цінностей, що з’єднають
людство й не будуть прив’язані до будь-якої однієї ідеології, релігії,
філософії.
Тому, у максимально широкому контексті
під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть,
усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О. Вайнштейн),
що пов’язані з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного
розвитку, вичерпаності «сучасності»…
Постмодерн –
це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість,
орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н.
Маньковська).
Як ви
розумієте ці слова?
Постмодернізм
як об’єкт вивчення останнім часом займає одне з перших місць у різних галузях
мистецтва, культури, науки. Це особливе світосприйняття, духовний стан, що
характеризує кризову епоху. Для нього характерні відчуття розчарованості,
розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій,
він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини.
Точиться
чимало дискусій щодо того, що ж таке постмодернізм. Усі визначення, подані в
сучасних словниках і довідниках, неточні, оскільки постмодернізм – явище, яке
ще розвивається.
Отже, ми
маємо визначити особливості постмодерністського світобачення та його прояви в
літературі останніх десятиліть, щоб краще зрозуміти сучасність.
& Термін «Постмодерн» (postmodern
time) як назва історично нового типу культури (або рис цивілізації), яка є
безпосередньою хронологічною наступницею культури Нового часу (modern time).
& Постмодернізм – це тимчасове явище, яке періодично
виникає в кризові моменти історії для відновлення і збереження порушеної гармонії. Він
відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків,
втрату моральних орієнтирів у світі.
& В контексті художньої культури постмодернізм –
«один із сучасних напрямів у архітектурі й мистецтві..., що протиставив себе
модернізмові й претендує на його заміну». Як синонімічний до терміна «постмодернізм»
у художній культурі широко використовується термін «трансавангард»,
запропонований італійським критиком та істориком мистецтва Акіллє Боніта
Олівою.
& Один з
теоретиків художнього постмодернізму П. Портогезі пише: «Ми сміливо відступаємо
від модернізму, котрий втратив активність, почуття гумору, характерні для його
молодості, став догматичним. Життєрадісність постмодернізму – в можливості
зруйнувати перепони, що штучно відділяють минуле від теперішнього. Ми
наслідуємо те, що заповідали нам наші батьки, і те, що є справжнього,
завойованого людством за всі віки навіть за межами західної цивілізації».
Постмодерністи, завдяки гіркому
історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили
ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ,
а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес
визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії,
естетики, мистецтва. Реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і
найдавніших, і новітніх) форм буття.
Принципи повторюваності та
сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому
ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням,
ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з
культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах
неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом
серійного відтворення й тиражування.
Ä культ
незалежної особистості;
Ä потяг до
архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
Ä прагнення
поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей,
націй, культур, релігій, філософій;
Ä бачення
повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
Ä використання
підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності,
протиприродності панівного в реальності способу життя;
Ä зумисне
химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і
сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній
нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
Ä суміш
багатьох традиційних жанрових різновидів;
Ä сюжети
творів – це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі
сюжети літератури попередніх епох;
Ä запозичення,
перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному,
мовному рівнях;
Ä присутність
образу оповідача;
Ä іронічність
і пародійність.
Постмодернізм – культура швидких і
легких дотиків, коли все сприймається як цитата, умовність, за якою неможливо
знайти основу. Свідома орієнтація на наслідування та цитування мистецьких
творів минулих століть –
одна з характерних рис постмодернізму. З цим пов'язані такі риси,
як:
@
зміщення уваги
з породження нового на гру з уже створеним;
@
відмова від
уявлення про митця як творця;
@
скепсис по
відношенню до оригінальності твору;
@
стирання
відмінностей між «високою» і «масовою» культурою;
@
художні
устремління постмодерну характеризуються як пошук альтернатив модернізму, що
призвели до створення нових образів, нових засобів і матеріалів зображення.
Таким чином, у художній практиці
відбувся перехід від зацікавленості об'єктами зображення до самого процесу їх
створення. Посилюється соціальна спрямованість мистецтва (фемінізм у мистецтві,
«мистецтво аутсайдерів» – етнічних меншин). Активно розвиваються напрямки, що
використовують образи масової культури; розквітає фотомистецтво; великий вплив
на творчість митців має розвиток технологій (відео, комп'ютерів, Інтернету).
@ Уособленням
постмодернізму у сфері художньої творчості можна вважати концептуальне мистецтво
(від лат. соnceptus – ідея, думка, уявлення), що вимагає не емоційної реакції
при його сприйнятті, а інтелектуального осмислення. Концептуальне мистецтво
репрезентує себе в таких формах, як відео-арт, інсталяція та перформанс. Воно
виникло як заперечення засилля масової культури, уособленням чого стало
телебачення.
Відео-арт
Інсталяція
Перформанс
@ В рамках
постмодерністського мистецтва формуються інші напрямки: хеппенінг, граффітізм,
мінімалізм, соц-арт, оп-арт, поп-арт.
Хеппенінг
Граффітізм
Мінімалізм
Соц-арт
Оп-арт
Поп-арт
Отже, постмодернізм
дав сучасному мистецтву нескінченну різноманітність стилів,
породжених характерною для постмодернізму абсолютною свободою
самовираження.
ПОСТМОДЕРНІЗМ Письмово
Постмодернізм (лат. рost
– наступність, франц. modern –
сучасний, найновіший) – сукупність тенденцій у літературі, мистецтві та
філософії кінця ХХ століття, що виникла після модернізму та авангардизму.
Герой літератури
постмодернізму: людина, яка почуває себе незатишно у світі, яка
втратила духовні орієнтири, зневірилась в ідеалах минулого і є усамітненою.
Предмет зображення: абсурдність життя, прямування
людства у безодню; апокаліпсис як неминучий кінець людства.
Характерні риси:
Ä зображення
кризових періодів розвитку цивілізації;
Ä критичне
осмислення суті модернізму;
Ä опис
життя як апокаліптичного карнавалу, страшного театру;
Ä поєднання
комічного і фантастичного, яке допомагає автору розкрити світ хаосу;
Ä розвиток
феміністичної літератури.
Порівняльна
таблиця «модернізм-постмодернізм»
|
|
Модернізм
|
Постмодернізм
|
Скандальність
|
Конформізм
|
Антиміщанський
пафос
|
Відсутність пафосу
|
Емоційне
заперечення попереднього
|
Ділове заперечення
попереднього
|
Первинність як
позиція
|
Вторинність як
позиція
|
Оціночне у
самоназві: «Ми – нове»
|
Безоціночне в
самоназві: «Ми – все»
|
Декларована
елітарність
|
Недекларована
демократичність
|
Переважання
ідеального над матеріальним
|
Комерційний успіх
|
Віра у високе
мистецтво
|
Антиутопічність
|
Фактична культурна
спадкоємність
|
Відмова від
попередньої культурної парадигми
|
Виразність кордону
мистецтво-немистецтво
|
Все може називатися
мистецтвом
|
Жанри постмодернізму: роман – оповідь,
соціально – філософський роман, антиутопія, міфологічна повість, фантастична
притча.
Найвідоміші представники: У.Еко «Ім’я
троянди», П.Зюскінд «Запахи», М.Павич «Хазарський словник», К.Рансмайр
«Останній світ», М.Фріш «Санта Клаус», Е. Йонеско «Носороги».
Загальна характеристика літератури постмодернізму
Жанр
|
Країна
|
Представники
|
Головні риси
|
Оповідання
|
Сербія
|
М. Павич
|
Створення гіпертексту, інтертекстуальність, «віртуальний
історизм», гра з текстом, використання розгорнутої метафори; гротесковість,
символічність
|
Роман
|
Німеччина
|
П. Зюскінд
|
Прагнення застерегти людство від злочину; філософічність,
психологізм, іронія, метафорічність, наявність речей-символів, використання
прийому «гри» у тексті; велике значення портрету та пейзажу
|
Поняття «постмодернізм» у сучасному
значенні охоплює тенденції або явища в мистецтві, які з´явились в останній
третині ХХ століття і на початку ХХІ століття. Латинське post –
префікс, що означає наступність, французьке modern – сучасний,
найновіший. У самій назві терміна підкреслюється, що постмодернізм з´явився
після модернізму, це вже щось інше.
Термін
«постмодернізм» виник у період Першої світової війни в роботі В.Паннвіца «Криза
європейської культури» (1917 р.). Тойнбі в книзі «Вивчення історії» (1947 р.)
зазначає, що постмодернізм символізує кінець західного панування в релігії та
культурі. Розвитку поняття постмодерну сприяли міркування філософів Ж. Дерріди,
Ж. Баттея, Ж. Ф. Ліоттара, а також концепція семіотика та письменника Умберто
Еко.
Постмодернізм – це тимчасове
явище, яке періодично виникає в кризові моменти історії для відновлення і
збереження порушеної гармонії. Він відображає загальний абсурд
життя, розрив соціальних і духовних зв´язків, втрату моральних орієнтирів у
світі.
Дисгармонія
і деструкція – такі основні ознаки постмодерного художнього світу. Твори
цього світу містять такі просторові координати, як лабіринт, прірва, глухий
кут, стіна тощо.
Постмодернізм сформувався як теорія
мистецтва та літератури в ході спроб освоїти досвід різноманітних
неоавангардистських течій за весь період після Другої світової війни.
Виникнення постмодернізму як умонастрою людини останньої чверті ХХ століття
пов'язане з розвитком технічних засобів масових комунікацій і несе на собі
відбиток розчарування в ідеалах і цінностях доби Відродження і Просвітництва з
їх вірою в прогрес, панування розуму, безмежність людських можливостей.
Термін "постмодернізм"
вперше було застосовано в 1917 році в праці Р.Паннвіца "Кризис европейской
культуры", а в 1934 році літературознавець Ф.Де Оніс використовує його для
означення реакції на модернізм. У 1947 році А. Тойнбі в праці "Осягнення
історії" надає терміну "постмодернізм" культурологічного
значення, вживаючи його як символ кінця західного панування в релігії та
культурі. Статус поняття постмодернізм набуває у 80-і роки завдяки працям Ж.-Ф.
Ліотара, який розповсюдив дискусію про нього на сферу філософії.
На сьогоднішній день існує ряд
підходів до сутності постмодерну. Зокрема, М. Н. Епштейн головним чинником
виникнення постмодерністської культури розглядає безперервне зростання
кількості циркулюючої в суспільстві інформації. Людина на рубежі XX-XXІ
сторіччя має сприйняти в десятки тисяч раз більше інформації, ніж це було
300-400 років тому. Саме це надає постмодерністській культурі травматичного
характеру, бо індивід відчуває себе здебільшого калікою, що нездатна
співвідносити себе з навколишнім середовищем. Виникає новий тип чуттєвості, що
характеризується байдужим, притупленим відношенням до існуючого.
Постмодерний індивід відкритий до
всього, але ж він сприймає все як знаки, навіть не намагаючись осягнути
сутність явищ.
Надзвичайно поширеним є поняття
постмодернізму в кіномистецтві. Кінокритиками постмодернізм також прямо
протиставляється модернізму. Наприклад, С. Кудрявцев зауважує: "Модернізм,
викриваючи умовний характер загальноприйнятої мови як всього-на-всього суми
засобів, хоче дійти до смислу за допомогою якоїсь іншої, більш адекватної мови,
а то й безпосередньо, інтуїтивно. Постмодернізм же, виходячи з тих же передумов,
оголошує принципово неможливим віднайдення смислу й замикається на
стилізованому відтворенні дуже різних, але однаково умовних мов". Кіно
постмодернізму — не насамперед твір стилізаторський і пародійний, з безліччю
цитат та асоціативних рядів, з підкресленою байдужістю до будь-якої ієрархії
значень і цінностей. Історія постмодернізму в кіно ведеться з 70-х років XX
ст., з тогочасної творчості Дж. Лукаса та С. Спілберга. Інколи навіть точно
називають дату виходу на екрани славнозвісних "Зоряних війн" Джорджу
Лукаса як дату появи першого зразка постмодерністичного фільму:
Так само відверто
стилізаторський, цитатний та імітаційний характер має постмодернізм у сфері
музичної культури. І цим, знову ж таки, відрізняється від антитра-диційної
інтенції модернізму. Що ж стосується новітніх видів художньої творчості
останньої третини XX ст. на зразок медіа-мистецтв, то сама їхня історія
приблизно збігається з поширенням постмодерністської ментальності і вони
природним чином увиразнюють специфіку культурного періоду.
Як бачимо, у
сфері художньої культури загальноприйнятою практикою є широке звернення до
зразків мистецтва домодерністичного, в тому числі й історичної епохи Модерну:
просвітництва, класицизму, романтизму, реалізму та ін. Щоправда, при цьому слід
не забувати, що постмодернізм залюбки цитує і модернізм, який в останні
десятиліття минулого віку сам почав ставати вже майже традицією. Так, до
постмодернізму (або трансавангарду) тільки в образотворчому мистецтві відносять
велику кількість різних течій і напрямів, які апелюють не до такого вже й
далекого минулого. Серед них постабстрактивізм, "нові дикі",
несамовитий живопис, молоді фовісти, пост сюрреалізм, новий живопис, новий
конструктивізм та багато інших.
Висновок
Отже, постмодернізм – це насамперед особливе світосприйняття, духовний стан, що характеризує кризову епоху. Для цього стану характерні відчуття розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій, він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини, які «перебувають на самому краю прірви». Своїм виникненням постмодернізм багато в чому зобов’язаний розвитку новітніх засобів масових комунікацій – телебаченню, відеотехніці, інформатиці, комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культура візуальна, постмодернізм в архітектурі, живопису, кінематографі, рекламі зосередився не на відображенні, а на моделюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною реальністю – відеокліпи, комп’ютерні ігри, диснеївські атракціони.
Завдання: читати Милорад Павич" Скляний равлик"
29.04.
Тема.Утілення в оповіданні М. Павича
«Скляний равлик» рис постмодернізму. Можливість вибору шляхів читання твору як
вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з читачем.
Мета: підготувати учнів до сприйняття оповідання «Скляний равлик», з’ясувати
первинний рівень сприйняття-розуміння твору
Хід уроку
Сьогодні
наш урок літератури більше буде схожий на загадку, яка має безліч відгадок… І
все завдяки Милораду Павичу, письменнику, який випередив свій час, створивши
незвичайні за формою і міфологічні за змістом твори.
Робота над темою уроку
У останній книжці М. Павича
«Мушка» (2009) зібрані маленькі романи, кожен з яких має принаймні два можливих
фінали. Це відомі українським читачам (як
оповідання) «короткі нелінійні романи про кохання» «Дамаскин» і «Скляний
равлик», а також новий, позначений прикметами автобіографізму, роман «Мушка». Саме у творі, який дав назву збірці романів,
герої, опинившись перед вибором, проживають обидві можливості: і розлучаються,
і залишається разом. Епіграфом до роману
Павич взяв слова з твору своєї доньки Єлени: «Кожен з нас має багато
майбутніх. Ми вибираємо лише одне». Письменник дарував своїм героям
можливість прожити кілька майбутніх, читачам – одержати роман із сотнею фіналів
(«Унікальний роман») і дописати свій власний, або просто скласти його з
розділів-карт («Остання любов у Царгороді»). Обираючи реверсивну модель роману,
Павич суперечив передбачуваній логіці руху людського життя від народження до
смерті. Позбавлені кінця, його романи народжувалися знову з цеглинок глав,
створюючи нові сюжети, нові можливості прочитання.
Перед нами сьогодні
відкривається чудова можливість стати не просто читачами, а співавторами
Милорада Павича, який був переконаний, що талановитих читачів набагато більше,
ніж талановитих письменників. Він безкінечно довіряв своїм читачам, тому і
винайшов такі універсальні форми для своїх творів.
За сюжетом
«Скляний равлик» М. Павича дещо нагадує новелу «Дари волхвів»
О. Генрі, але розказану по-новому в наш час — у пародійному,
постмодерніст-
ському
стилі. Замість щирих жертовних героїв О. Генрі в «Скляному равлику» зображено
звичайних сучасних людей, яких навіть важко
назвати героями. Вони живуть буденним життям, займаються своїми справами, гостро
відчувають самотність і шукають шляхи її подолання. На відміну від героїв О.
Генрі,поняття щирості, співчуття й кохання вони втратили… Персонажі грають із
людьми й життям, а інші люди та життя теж грають із ними… І ця сучасна гра —
безкінечна, вона ні до чогоне призводить і нічого не змінює в їхньому
існуванні, окрім декорацій навколо них.
Обмін враженнями:
Якою ви уявляєте героїню оповідання?
Як влаштоване її життя?
Чим захоплюється Хатчепсут?
Панна Хатчепсут досить вродлива жінка, яка, однак, не має особистого щастя.
Життя її самотнє і фальшиве. Саме тому вона заповнює його чудернацькою грою.
Суть гри Хатчепсут
полягає в тому, щоб «одну річ украсти в когось, іншу — комусь підсунути.
Не вибираючи, ані що, ані кому»
Робота з текстом. Читання уривку з розділу «
Архітектор Сенмут»
Пошук спільного у поведінці героїв:
Так само діє й Давид
Сенмут. Панна Хатчепсут прагне в цій грі забути про
свою самотність та якось
себе розрадити. Архітектор краде не стільки задля розваги, скільки для того, щоб забути про своє
розлучення та втрату дорогої колись для нього жінки й домівки (він може приходити
додому тільки потайки, коли колишньої дружини немає). У кожного з них немає певної мети ані
в житті, ані навіть у цих крадіжках. Гра дає персонажам можливість забуття про
самотність, проте на досить короткий час.
-
Для
М. Павича немає різниці між минулим і майбутнім;
-
Минуле
у його творі оживає і впливає на майбутнє;
-
Герої
оповідання мають декілька шансів змінити своє майбутнє
Події оповідання об’єднують
сучасність і минуле. Незвичне ім’я героїні має нагадати про жінку-фараона —
Хатчепсут (або Хатшепсут), правительку з династії Стародавнього Єгипту. На початку першого розділу вміщено візуальний образ
— зображення єгипетської жінки-фараона. Саме це зображення побачила в
дзеркальці головна героїня твору. Тож автор пропонує читачам зануритися в події глибокої давнини. Він міцно пов’язує дві історії:
сучасних Давида Сенмута й продавчині Хатчепсут та їхніх історичних прототипів,
яким не судилося бути щасливими в минулому. Вони ніби чекали на своє щастя чотири тисячі років і намагаються його досягти
в сучасну добу.
Сербський
класик, за його власним визнанням боявся набриднути читачеві, тож зумів
підкорити його, зробивши співавтором своїх творів. Експериментуючи з
інтерактивністю, де розходяться сюжетні лінії, у своїх творах Павич змішував
сон і дійсність, не намагаючись робити між ними відмінностей. Саме такий сміливий
експеримент гарантував М. Павичу щиру прихильність сучасного читача.
Щодо
значення центральної метафори оповідання можна припустити, що головні герої
твору дещо схожі на равликів. Адже вони живуть, заглибившись у власні
переживання, неначе у раковині і лише
зрідка показують свою сутність. Хатчепсут і Сенмут мають можливість заховатися
від реальності, але все ж перед нею вони беззахистні. Равлик за різними
джерелами символізує загадку,
його раковина -- символ
застиглого часу, а спіраль
раковини символізує нескінченність. Це натяк на безкінечний плин часу, у вихорі якого не
можна роздивитись, де початок, а де кінець будь-якого людського життя, бо все
має знову повторитися, як кохання Хатчепсут і Сенмута.
Персонажі інтернет-оповідання М. Павича ніби крізь
століття пронесли людський біль (самотність та обман) і певні цінності
(пристрасне бажання знайти любов і бути щасливими). Через тисячі років люди не
втратили вічне прагнення любити і готовність страждати заради справжнього
кохання. Саме про це пісня Горана Бреговича: « Важко кохати, але жити без
кохання ще важче»
Знайдіть в тексті підказки автора на те, що сучасні події
у творі розгортаються саме в Сербії.
Зібрані
докази-підказки в тексті:
1. Місто, у якому мешкають герої, знаходиться між Дунаєм та Савою (це
сербські річки).
2. Героїня піднімається
ескалатором на Теразіях (белградський масив).
3.На різдвяну вечерю готують
рибу та локшину зі сливами (страви національної балканської кухні).
4.Кімната прикидана соломою, а
Хатчепсут кидає чотири горіхи на чотири боки (за старовинним сербським
звичаєм).
Милорад
Павич часто порівнював свої твори з будинком, потрапивши в який, читачі
можуть «побачити кілька входів і виходів». Тож давайте
пошукємо ці входи і виходи разом
Перше перехрестя
Панна
Хатчепсут Пан Давид Сенмут, архітектор
Пан
Давид Сенмут, архітектор
Центральна клавіша
Дочка,
яка могла зватися Ніферуре
Панна Хатчепсут
Друге перехрестя
Декоративна свічка або Запальничка
Оповідання
побудоване так, що кожен, хто читає сам може вибрати, з якої з
двох вступних розділів йому почати читання, а якою з двох заключних завершити.
Від того, яку стежку ви оберете,
залежить, яка у вас вийде повість і до якого кінцевого пункту ви прийде.
Головні герої залишалися живі і щасливі,
якщо дію розповідає жінка, а за оповіданням чоловіка, герої гинуть. Таким
чином, автор хотів підкреслити велику різницю між двома сприйняттями - чоловічим
і жіночим.
Подумайте,
чи випадково саме фігурка равлика стала символом твору? Що по-вашому вона
символізує? ( Крихка скляна фігурка раптом перетворюється
на небезпечну зброю, равлик завжди може заховатися в раковину, але все ж він
беззахисний)
Пригадайте,
скільки разів мінявся вміст підсвічника? (
Тричі)
Скажіть,
що було написано на запальничці? («Якщо
мною тричі поспіль креснеш, твоє бажання здійсниться».)
Які
асоціації викликають у вас ці символи?
Близькі соратники Павича згадують його улюблену приказку:
"Міра любові та радості, яку
вкладаєш у реальний світ та світ творчості є пропорційною тим дарам, які від
тих світів ти й отримаєш!»
Я щиро бажаю вам повною мірою отримати радість
від життя! І не забувайте ділитися нею з людьми, тоді ваші радісні дні
06.05.
Тема: Маркус Френк Зузак. «Крадійка книжок». Короткі
відомості про митця. «Крадійка книжок» –
роман про Другу світову війну
1.Однією з найбільш кривавих сторінок історії є Друга світова війна. За три
місяці до капітуляції Німеччини, у лютому 1945 року відбулася подія, яку потім
неоднозначно сприймали історики різних країн. Всесвітньо відоме місто Дрезден
(яке входило до радянської зони впливу), один з культурних осередків
Німеччини, було знищене в результаті
бомбардувань військово-повітряними силами США і Великобританії. Загинуло близько
25 тисяч мешканців міста (за офіційними даними). На думку частини дослідників, ця
кривава подія була викликана політичними цілями: демонстрацією військової
могутності союзників для залякування
радянського керівництва в зв’язку з військовими операціями, що планувалися. В
результаті бомбардувань утворився вогняний смерч, температура в якому досягала
1500 ̊ С.
Сьогодні ми познайомимося з твором, у якому розповідається про героїв, що
пережили подібну трагедію, про вигадане
німецьке містечко Молькінг. Це роман
молодого австралійського письменника М.Ф. Зузака «Крадійка книжок». Ми
спробуємо побачити зв’язок подій історичних і описаних в художньому творі.
2.Австралійські й американські критики називають Маркуса Зузака «літературним феноменом», визнають його як одного з найвигадливіших та найпоетичніших романістів нового століття.
Найвідоміші твори австралійського письменника Маркуса Зузака — «Крадійка книжок» і «Посланець» — позиціонувалися як підліткові романи і стали світовими бестселерами.
Маркус Френк Зузак народився 23 червня 1975 року в Сіднеї у сім’ї робітників-емігрантів з Австрії, які залишили батьківщину в 50-х роках XX століття.
Закінчивши школу, Маркус вступив до університету Нового Південного Вельсу, де здобув вищу освіту з історії та англійської філології, здобув ступінь бакалавра мистецтв і диплом. Він повернувся до своєї школи викладачем англійської мови. І паралельно розпочав кар’єру письменника.
Першу книжку Маркус Зузак написав у шістнадцятирічному віці, але видати її вдалося лише через сім років. У 1999 році Маркус Зузак став одним із наймолодших сучасних авторів Австралії.
Два романи Зузака про братів Вулфів викликали зацікавлення одночасно в Австралії та у США. Брати Вулфи — підлітки, їхня родина потрапила у скрутне становище після поранення батька на роботі. Мати працює прибиральницею. Але її заробітків не вистачає навіть для того, аби зводити кінці з кінцями. Тому хлопці приймають запрошення організатора нелегальних боксерських боїв, прагнучи отримати додатковий заробіток.
Зараз Маркус Зузак живе в Сіднеї із дружиною і донькою. Він захоплюється серфінгом, а у вільний час полюбляє переглядати фільми.
Маркус Зузак опублікував шість творів та отримав за них численні нагороди.
3.В одному з інтерв’ю Зузак розповідав, що поштовхом до написання роману «Крадійка книжок» (2005) були розповіді його матері про жахіття Другої світової війни, які вона пережила в Німеччині.
Роман перекладено сорока мовами. Серед його відзнак: найвища позиція в рейтингу Amazon.com, у списку бестселерів New York Times, в аналогічних рейтингах Бразилії, Ірландії і Тайваню. Успішною стала також американо-німецька екранізація твору 2013 року (в українському прокаті — «Книжковий злодій»).
«Крадійка книжок» — це історія про маленьку дівчинку Лізель Мемінгер, яка у страшні роки Другої світової, навчившись читати, збагнула силу Слів і, втративши все інше, вижила — завдяки лише цій силі.
Завдання.Читати Маркус Френк Зузак. «Крадійка книжок»
13.05.
Хід уроку
1.Тестові завдання з теми
https://docs.google.com/forms/d/1ltBiq2xBi9hPLyPUfRuThCubjINdDnGSFAVqF4Q1qHk/edit
2.
Тема.Образи «маленьких людей», які опинилися в умовах фашистської
системи. Викриття згубного впливу нацизму в
романі «Крадійка книжок». Ідеї людяності, добра,
порятунку життя й культури
Мета:
Відображення
проблем війни і миру, суспільства, психології особистості, природи й людини у
творах літератури й інших видах мистецтваХід уроку
1.Тестові завдання з теми
https://docs.google.com/forms/d/1ltBiq2xBi9hPLyPUfRuThCubjINdDnGSFAVqF4Q1qHk/edit
2.
Паспорт твору
1) Автор: Маркус Френк Зузак
2) Назва: «Крадійка книжок»
3) Приналежність до національної літератури: австралійська національна
література
4) Жанр: присутні риси філософського, психологічного роману, роману-перестороги,
присутній фантастичний елемент (оповідач – Смерть)
5) Дата написання: 2006
6) Тематика і проблематика: зображення подій Другої світової війни; знедолене
воєнне дитинство; книга і слово в житті
людини, суспільства; ідеологія фашизму і
нацизму, що нівечить душу; Голокост,
дегероїзація війни, зображення фізичних і духовних страждань, загальнолюдська
солідарність; духовне зростання
особистості і сенс життя
7) Художній час і простір роману: Події роману розгортаються у нацистській
Німеччині, починаючи з січня 1939 року, коли Лізель Мемінгер виповнюється 9
років, і закінчуються смертю головної героїні в глибокій старості в Австралії.
8) Форми (особливості) оповіді: оповідач
– Смерть, наявність «тексту в тексті», авторських ілюстрацій, заголовків-анонсів, невідповідність
фабули і сюжету.
9)
Головні герої: оповідач і учасник подій Смерть, Лізель
Мемінгер, подружжя Хуберманів, Макс Ванденбург, Руді Штайнер, Ільза Герман.
10) Сюжетний ланцюжок: дорогою до Молькінга помирає молодший братик Лізель –
дівчинка прибуває до Молькінга – життя в
сім’ї Хуберманів – знайомство з Руді Штайнером – проблеми з читанням – Ганс
Хуберман навчає Лізель читати – дівчинка починає красти книги – знайомство з
Максом – хвороба Макса – книга Макса –
діти розкладають шматки хліба на шляху, де проходитиме колона євреїв – Макс
змушений тікати – Ганса мобілізують до армії – поранення Ганса – Ганс
повертається – бомбардування Молькінга, загибель Небесної вулиці – зустріч
Лізель зі Смертю.
3.Як бачимо, у творі «Крадійка
книг» автор піднімає цілий пласт загальнолюдських проблем. Незвичайний оповідач
Смерть сприймає світ через фарби. Інші персонажі також бачать світ «у
кольорах».
Ø Яке значення мають кольори для характеристики персонажів і розкриття
ідейного змісту роману? (З якою метою автор використовує прийом
«розфарбовування» тексту різними кольорами?)
1.
Дослідження фрагментів тексту. Робота з таблицею.
Завдання: пояснити значення кольорів за даними
фрагментами тексту.
«Значення
кольорів для характеристики персонажів і розкриття ідейного змісту роману
«Крадійка книжок»
Персонаж
|
Фрагменти твору
|
Значення кольору
|
|
1.
|
Смерть
|
Пролог. Знайомство з оповідачем
1)
«Спочатку фарби. Потім люди.
Так я зазвичай бачу світ»
2)
«Я намагаюсь насолоджуватися
всіма фарбами, які бачу»
3)
«Люди розрізняють фарби дня
тільки при його народженні і згасанні, та я чітко бачу, що будь-який день з
кожною секундою, що спливає, проходить
крізь міріади відтінків і інтонацій»
4)
«Я часто спостерігаю
затемнення, коли помирає людина. Я бачив мільйони затемнень. .. стільки, що
краще й не згадувати»
Після бомбардування Хіммельштрассе
5)
«Небо нагадувало вариво,
розмішане і кипляче. Подекуди присмалене»
6)
«…небо тепер було неозоро
червоним домашнім варивом»
7)
«Сніжинки попелу кружляли…»
8)
«гнилісна істина кровить…»
9)
«чорна [фарба]недбалої
карлючки [свастики] лягає на білу
сліпучої земної кулі й густу червоного варива»
Загибель льотчика
10) «Обрій почав вугляно сіріти»
11) «Людина… стала кольору кістки. Шкіра скелетного відтінку»
|
Різноманітні
барви живого світу;
різноманітні
прояви людського існування
Коли помирає
людина, з нею помирає цілий світ.
Масова загибель
людей, потоки крові, пожежі, попіл,
руйнування
Герой робить
спробу знайти істину: нацизм – винуватець пролитої крові
Трагізм смерті молодої людини
|
2.
3.
|
Лізель
Ганс Хуберман
|
Поховання брата.
1)
«Лізель бачила своє розірване
серце, дві його половинки. Кожна шаріла й билась у цій білизні»
2)
«День стояв сірий – кольору Європи»
3)
«…небо було найкращого
передвечірнього синього кольору»
4)
«…очі…були зроблені з доброти
і срібла. Наче мʼякого срібла, розплавленого»
5)
«…обличчя в нього було як тепле
срібло»
6)
«рожеві смужки світла на
білосніжних берегах дахів Хіммель-штрассе»
7)
«Важко не пройнятися людиною,
яка не тільки помічає фарби, але й говорить ними»
|
Страждання, туга за померлим братом
Безрадісне і безнадійне чекання, тривога дівчинки.
Смерть людини, що дожила до вельми похилого віку;
спокій, умиротворення, готовність до переходу в інший світ.
Доброта, щирість
і сердечність Ганса, любов до дитини.
Спілкування батька і дитини дає світлу надію.
Багатство внутрішнього світу Ганса.
|
Ганс Хуберман (теплота, срібний колір його очей, акордеон, музика,
фарби, дарував свою любов, сердечність, доброта, піклування про прийомну доньку
тощо)
Руді Штайнер (волосся лимонного кольору, очі щасливо голубі, його
ідеал – чорношкірий американський легкоатлет Джессі Оуенс, який переміг на
Олімпіаді в Мюнхені, ненавидить і хоче вбити фюрера, не піддається
гітлерюгендівській муштрі…)
Макс Ванденбург (єврей, змушений переховуватися, розуміє цінність
слова, книги, пише книгу для Лізель, розповідаючи про свою сім’ю, уві сні
бореться з Гітлером)
Лізель Мемінгер (Книга і Слово для неї поступово набувають
особливого значення, вона духовно
зростає з прочитанням кожної наступної книги)
персонажі-нацисти (фрау Диллер, у якої «навіть з рота тхнуло
хайльгітлером» і яка не обслуговувала у своїй крамниці тих, хто заходив до неї
без нацистського привітання, а «її крамниця жила для третього рейху», Ганс-молодший, Фріц Дойчер, молоді конвоїри «з
фюрером в очах»)
Пропоную ознайомитися із кіноверсією твору.
«Книжковий злодій» —кінострічка, знята
режисером Брайаном Персивалем за мотивами роману Маркуса Зузака «Крадійка книжок». Фільм
знятий голлівудською кінокомпанією «20th Century Fox», прем'єра відбулася восени 2013 року. Головні ролі
виконують Софі Неліс, Джефрі Раш і Емілі Вотсон.
Завдання.Підготуватися до контрольної роботи.
20.05.
Контрольна робота №4
Тестові завдання
https://docs.google.com/forms/d/1XkE2kBDftK2HrHAF0m--jgtcCOZB0HyGYxszSkHL9uk/edit
20.05.
Контрольна робота №4
Тестові завдання
https://docs.google.com/forms/d/1XkE2kBDftK2HrHAF0m--jgtcCOZB0HyGYxszSkHL9uk/edit
Комментариев нет:
Отправить комментарий