8 клас

Тема.Дон  Кіхот  і  Санчо  Панса-парні  образи, у яких  втілено високу мрію і прагматизм (16.03.)

Мета:поглибити  знання  учнів про   характери  головних героїв, вдосконалювати навички  компаративного  аналізу  художнього  тексту;розвивати навички  роботи  з текстом; виховувати читацькі  інтереси,розширювати  кругозір учнів.

   

Хід уроку

Є в художній літературі  парні  образи: Ромео  і  Джульєтта, Фауст  і  Мефістофель, Майстер і  Маргарита, Дон  Кіхот  і Санчо  Панса. Саме  образи  двох останніх  героїв  ми  будемо   досліджувати

 1. Дайте відповіді на запитання усно.Перевірте свої знання

1)Який  жанр  твору  «Дон  Кіхот  Ламанчський»?

 (Роман-пародія  на  лицарські романи)

2)Сформулюйте тему твору

(Зображення  ілюзій  збіднілого  дворянина та  шлях  їх зруйнування).

3)Що   є  центром  роману? 

(Опис  подорожі  гідальго  Дон  Кіхота   разом  зі зброєносцем  Санчо  Пансою  Іспанією  XVI  століття   з метою захисту  всіх бідних та знедолених)

4)Яка головна  проблема роману?

( Конфлікт між ідеалом  та  дійсністю)

5) Якій книзі  цей  твір  поступається  за  кількістю перекладів  іншими  мовами?

( Біблії)

6) Ім’я головного  героя? 

(Алонсо  Кіхано)

7)Читанням  яких   творів  захопився герой?

(Рицарськими романами)

8)Як  герой готує  себе  для лицарства? 

(Знаходить обладунки, дає ім’я дамі серця -Дульсінея Тобоська, коню-Росинант, а зброєносцю - Санчо Панса)

9)Як  Сервантес  називає Дон  Кіхота?

 (Лицарем  Сумного  Образу)

2.Дайте відповіді на запитання (усно)

 Хто  такий  Санчо  Панса? Скільки книжок він прочитав?

(Селянин, хлібороб, зброєносець, не  вміє читати, писати, жодної книги не прочитав)

Що  Санчо   Панса любить понад усе?

(Поспати  та  поїсти)

Для  чого  Дон Кіхот  умовляє  Санчо  Пансу  їхати з ним? 

(Пообіцяв місце  губернатора на  одному із островів)

На  чому  їхав   Санчо  Панса і чому?

(На  віслюкові, бо  не  мав  коня, а ходити пішки  не  хотів)

Що  цікавить  Санчо Пансу? 

(Здобич, вигода цікавить його завжди  і всюди. Він  прагне здобути легку користь від походу з Дон Кіхотом  та забезпечити  свою родину)

Як  Санчо Панса  сприймав  подвиги  Дон  Кіхота?

Чому  він  не  уявляє   велетнів, а  бачить звичайні  вітряки?

(Він  бачить реальні  речі, розуміє, що це  вітряки, намагається зупинити Дон  Кіхота, допомагає йому, намагається  довести  безглуздість його дій,жаліє його)

Поясніть фразеологізм «битися з вітряками»

(Безплідна боротьба з уявними перепонами,яких насправді не існує)

Чи можна назвати  Санчо  Пансу  рицарем?

(Він не рицар. Але має риси рицаря: бажання допомагати, співчувати, виявляє доброту та милосердя)

Які  риси  вдачі   притаманні  Санчо  Пансі?

(Наївний, простий, розумний, розсудливий, тверезий, милосердний, людина  з народу, реально  дивиться  на події життя, він носій народної мудрості)

Що спільного між  Дон  Кіхотом  і  Санчо Пансою?

(Доброта, людяність, чуйність, бажання  допомоги  іншим)

3. Письмово в зошитах написати тему уроку

Переписати зміст таблиці,заповнити

4.Малюєте КОЛО ВЕННА в середині кола записуєте  спільні риси характеру героїв,а в ті кола,які не перетинаються -відмінні риси  (Доброта, людяність, чуйність, чистота серця, співчуття, порозуміння, почуття справедливості- спільні риси)

Висновки

-Чи  можна вважати   героїв антиподами? 

(Поступово учні дійшли висновку, що герої доповнюють один одного, вони вже не можуть існувати окремо. Ці герої, як дві протилежності, притягуються. Вони не антиподи,а  доповнення один одного

Письмово (зробити запис в зошити)

Чого  навчають    нас  ці герої?

 Толерантності, співіснуванню людей різних  за поглядами, вірою, навчають доброті, милосердю, вмінню долати життєві  труднощі. Вчать йти до своєї мети, не здаватися, вірити у перемогу добра

18.03. 2020  контрольна робота" Твір-роздум... (після карантину)



30.03.

Тема.  Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки.  

Мета: розкрити особливості бароко як літературного напряму, показати багатство художніх  надбань бароко; формувати цілісний світогляд восьмикласників; розвивати навички характеристики художнього напряму; пробуджувати інтерес до мистецтва бароко; виховувати шанобливе ставлення до творів мистецтва.

Хід уроку

Хто не вміє вразити  читача,

 той не має права називатися поетом.

Джамбаттіста  Маріно

1.     Бесіда.

-        Як називається поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення?

-   Які етапи всесвітнього літературного процесу ми вже розглянули у 8 класі?

-         Чи можна стверджувати, що мистецтво античності, Відродження було загальноєвропейським?

2 Дайте відпові на запитання з теми "Творчість Мігеля де Сервантеса Сааведри"

https://docs.google.com/forms/d/1hVCfw86toKbUT2jD9v0nAqsFhL_Fwy-7QFTj0kxqpgg/edit

3. Повідомлення теми і мети уроку.

  

Англійський поет Джон Донн порівняв свою епоху зі страшною морською бурею. ХVІІ ст.— трагічний час в історії Європи, коли палали війни й вибухали революції. Де ж шукати пересічній людині душевні сили і моральну опору, кому вірити? Усе більше людей зневірювалось. Саме про цю добу ми сьогодні розпочнемо розмову й ознайомимося з її характерними рисами. Основні запитання, на які ми сьогодні шукатимемо відповіді:

1. Що таке бароко?

2. Якими є характерні особливості доби бароко?

3. Якими є визначальні ознаки епохи бароко?

4. Якими були загальні прояви стилю бароко в культурі?

5. У чому полягають особливості проявів стилю бароко в літературі?

6. Як стиль бароко відобразився в українській культурі?

Філософи ХVІІ ст. переконували: Бог подарував людині розум і серце. Людина повинна осягнути навколишній світ, такий привабливий, загадковий і прекрасний, але при цьому вона повинна покладатися лише на себе. І людина захотіла зрозуміти закони світобудови, покластися на власний досвід. В історії людства розпочалася нова доба, сповнена протиріч, суперечливих думок та почуттів — бароко.

                   Ось таким було XVII ст. З одного боку, роботи митців засвідчили кризу ренесансних уявлень про людину, про гармонійність світу, а з з іншого - діячі культури прагнули відтворити втрачену красу й гармонію. Це привело до формування у XVII століття двох основних художніх систем, двох напрямів - бароко і класицизму, які визначили своєрідність даної доби й дали яскраві шедеври мистецтва, що пережили свій час.

    Наш урок сьогодні пройде піл гаслом: «Література – синтез мистецтв»

   Робота над темою уроку.

·   Коментар до епіграфа.

Прочитайте епіграф. Як ви розумієте його зміст? ( Представники бароко вірили в духовні можливості людини, яка могла піднестися до Бога і сумували через те, що світ втрачає  цілісність і гармонійність. Митці  ставили перед собою завдання -  вразити сприймача).

4.  Соціально-історичне тло доби

 1)Робота із підручником: прочитати матеріал підручника

2)Записати тему уроку, визначення поняття бароко із підручника

  Визначення та походження терміна

Бароко (від італ. вигадливий, химерний; від порт, perolo baroko - перлина неправильної  форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ -  XVIII століть.

Довго вважалось, що цей термін походить від португальського слова, що означає «перлина неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки.

За іншою версією термін бароко походить від італійського - вигадливий, химерний.

Існує і третій варіант - слово «бароко» означає фальш і обман.

Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не представниками напрямку, а їхніми супротивниками - класицистами, які вбачали в бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.

Словничок уроку

Контраст – різкий вияв протилежності в чомусь.

Гіперболізм - художнє перебільшення. 

Поліфонія -  вид багатоголосся,у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення.

Патетика - елемент пристрасності, піднесеності у чому-небудь.

Опера - музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії.

Якщо Відродження було добою панування гуманітарних наук, то епоха бароко позначена розвитком природничих і точних наук. Наукові відкриття не лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII століття, людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна і затишна мати-Земля насправді є  маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди в холодному байдужому космосі, неосяжному безкінечному просторі.

Як вплинули ці відкриття на світогляд людини? Відродження починає охоплювати глибока криза. Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним, тобто незбагненним, хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей, а людина - істотою, що роздвоюється між добром і злом. Так виник притаманний добі бароко «метафізичний неспокій». Постійний сумнів у всіх цінностях життя, тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу.

5

 Визначальні ознаки бароко.       

Доба Бароко стала добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження  великого значення надавали шаленим учинкам, то для доби Бароко головне - пристрасні роздуми про світ. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві мінливість,  поліфонічність, ускладнена форма.

Визначальні ознаки епохи бароко: написати в зошити

1. Посилення ролі держави і церкви.

2.  Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.

3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.

4. Тяжіння до контрастів, метафоричність, алегоризм

5. Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.

6. Настрої песимізму, розчарування, скепсису.

7. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.

8. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.

 Людина доби бароко.       

Людина доби бароко не ідеальна - її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто досить дивна і суперечлива, дисгармонійна. В мистецтві бароко людина постає як одна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена у драматичні конфлікти. Людина бароко - це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. В результаті людській особистості відводиться скромна роль піщинки безмежного всесвіту, безпорадної і цілком залежної від волі Бога.

Українське бароко

В Україні бароко проіснувало близько 200 років і стало наступним після доби Київської Русі етапом розквіту української культури, передовсім архітектури, літератури, освіти, самоврядування. Українське бароко набуло найвищого свого розвитку та завершення в часи гетьманства Івана Мазепи, тому його найчастіше називають мазепинським бароко. Культура й мистецтво посідали важливе місце в житті та діяльності гетьмана, а в своєму меценатстві Іван Мазепа не мав собі рівних в історії гетьманської України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що мав прояви не лише в архітектурі, образотворчому мистецтві та літературі, але й в цілому культурному, і навіть побутовому житті гетьманської України. Справжнім початком українського бароко стала творчість Мелетія Смотрицького, повну ж перемогу нового напряму засвідчило створення Києво-Могилянської академії, цілком барокової за суттю. У нашій культурі співіснували різновиди цього напряму: «високе» бароко («серйозне», пов’язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов’язане з народною стихією - творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи). Яскраві представники українського бароко: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевич, І. Величковський.

Література бароко.

Митці Ренесансу цінували простоту і структурну досконалість твору, митці бароко структуру розуміють як схематизм, простоту замінюють вигадливістю, надуманістю, пишномов’ям. Для них мистецтво — це часто забава, гра розуму. Розвивається пристрасть до алегорій, з’являються алегоричні драми, поеми, вірші. Важливого значення набуває зовнішній вигляд твору, тексти віршів набувають форми хреста, чари, ковадла, колони, ромба, стають популярними акровірші. Поети бароко часто бавляться нанизуванням вигадливих метафор, порівнянь, антитез. Наприклад, «любов зв’язує золото з крицею, пряжу — із шовком, спонукає кропиву тягтись до шляхетної троянди, до перлин кладе сміття, до вугілля кладе крейду і часто прищеплює дикому дереву солодкий плід».

Проте стиль бароко має вади: часом надто велика перевага зовнішнього змісту над внутрішнім, «чиста» декоративність змушує глибокий сенс, внутрішній зміст твору ховатися або відходити на задній план; ще небезпечнішим є намагання перебільшити, посилити напруження, контраст, щоб вразити читача, глядача,— це призводить до надмірного замилування формою; у літературі — до переобтяження творів формальними елементами.

Записати в зошити

Представники літератури бароко:

*  Іспанія: П. Кальдерон, Ф. де Кеведо, Л. Гонгора.

* Італія: Дж. Маріно.

* Велика Британія: Дж. Донн.

*  Франція: T. А. Д'Обіньє.

* Німеччина: А. Гріфіус, М. Опіц.

*  Польща: Я Кохановський, Я. Морштин.

*  Україна: Ф. Прокопович, Г. Сковорода,  М. Довгалевич, І. Величковський.

·        У чому особливості проявів стилю бароко в літературі?

·       Бароко - це загальноєвропейський стиль. Бароко відіграло велику роль у мистецтві XVII століття, яке дозволило втілити безмежність і суперечливість світу й людини,  ту складність буття, яка не підлягає раціональному осягненню, боріння різних сил і стихій,  загадкову таїну сущого. Бароко дало можливість митцям висловити у різноманітних художніх формах уявлення про духовний стан світу й особистості, виразити моральні запити цієї доби. Бароко стало результатом змін у світобаченні людства, що відбулися під впливом  бурхливого розвитку науки й філософської думки.

· 

1.Опрацювати матеріали підручника про мистецтво бароко,дати відповіді на запитання (усно)

01.04.2020

ТЕМА:  Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561–1627). «Галерник».

Утілення у вірші провідних тем барокової літератури: людина і Доля, блукання людини у Всесвіті, залежність від вищих сил, драматизм духовного життя. Символіка твору. Образ ліричного героя.

МЕТА:

 навчальна – ознайомити школярів із творчістю Луїса де Гонгора-і-Арготе; навчити учнів робити ідейно-художній зміст твору «Галерник»; виділяти основні мотиви, настрої, визначати роль у них метафори та інших художніх засобів;

  

Хід уроку

1.Зверніть увагу на нові слова,які будуть зустрічатися сьогодні

Капелан-священик військовий в армії (посада прирівняна до заступника командира полку або батальйону, якому надається особистий озброєний ад'ютант.

Ад'юта́нт (нім. Adjutant, слово має походження з латинської мови і позначало помічник (офіцерське військове звання).

Гонгоризм- (ісп. Gonqorismo, за іменем поета Луїса де Гонгора), або культизм, культеранізм (ісп. culteranismo, cultismo, від culto — витончений) — напрям в іспанській бароковій літературі XVII століття, що знайшов своє вираження в формалістично-витонченій творчості Гонгори.

Культуризм, або гонгоризм (походить від імені поета Гонгора)-іспанський різновид італійського маріонізму.

Медитація- (лат. meditatio – роздум) – жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального і т. п. гатунку, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень.

Медитація – різновид феноменологічного метажанру. Їй найбільш властива така форма виявлення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики – «людина і суспільство», «людина – людина», «людина – особистість», колізії морального характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета»

Гале́ра — дерев'яне гребне військове судно, вітрильне, багатовеслове. Було на озброєнні європейських та азіатських країн, головним чином за середньовіччя (в Туреччині в 15-18 ст., в Росії — в 17-18 ст.). Мало довжину 40-50 м, ширину 4,5-7,5 м, від 16 до 25 пар весел, дві щогли з трикутними парусами. Вміщувало до 200 чоловік, розвивало швидкість до 13 км/год. 

Запорожці на чайках (човнах) успішно діяли проти турецьких галер, визволяючи невільників-гребців (бранців), яких турки приковували до упорних брусків (по 4-5 чол. на весло).

Галерник-невільник, що веслує на галері.

 2.Читаєте статтю підручника

3.Записуєте число,тему уроку 

       4.  Вам потрібно зазаповнити анкету письменника.

Анкета письменника

Справжнє ім’я            -            Луїс де Гонгора-і-Арготе

Дата народження        -            11 липня 1561 року

Дата смерті                  -            23 травня 1627 року

Місце смерті                -            у  місті Кордові

Громадянство              -            Іспанія

Рід діяльності              -           поет, почесний капелан

Роки творчості            -           1585 – 1627 рр.

Жанри творів              -            романс, сонет, летрилья.

5.Після прочитаного,перевірте себе

1.Коли і де народився Луїс де Гонгора-і-Арготе?

(11 липня 1561 році  в місті Кордові, Іспанія)  

2. В якому віці Луїс де Гонгора-і-Арготе відправився навчатися до Саламанського університету?

(у 15 років )

 3.За що Луїса де Гонгора-і-Арготе звільнили з посади ключника?

(за безтурботне й веселе життя, відвідування боїв биків, легковажні вірші)

4.Коли вийшла перша збірка віршів поета?

( у рік смерті поета)

5. Яким народно-поетичним жанрам віддавав перевагу Луїс де Гонгора-і-Арготе?

(романсам і летрильям)

6. Який стиль  і напрямок започаткував Луїс де Гонгора в іспанській поезії?   («гонгоризм»)

7.  Скільки років тривала літературна діяльність поета?

(40 років)

8.Хто був наставником лірики епохи Відродження Луїса де Гонгора-і-Арготе?

 ( Ф. Петрарка)

9. Яку почесну посаду займав поет при дворі  короля Франції Філіппа ІІІ ?

(почесний капелан)

10. Де і коли помер Луїс де Гонгора-і-Арготе ?

(23 травня 1627 року у Кордові)

 11. Після смерті Луїса де Гонгора-і-Арготе він був названий…?

(іспанським Гомером)

 12. Якими художніми тропами прикрашає традиційні жанри  народної поезії Гонгора-і-Арготе ?

(метафорами, антитезами, гіперболами)

       

5. Барокові уявлення про людину

Як ви вже знаєте, бароко — це самостійна, самобутня доба в історії світової культури, художня система в мистецтві XVII — XVIII ст. (в архітектурі, скульптурі, живописі, музиці, літературі. і театрі). Це — перший художній напрям, що розвивався в усіх європейських літературах.

Сьогодні ми продовжимо вивчення цієї культурно-історичної епохи.

Поезія доби Бароко прагнула гармонізувати стосунки між людиною і Всесвітом. У філософських творах активно розробляється уявлення про людину як малого дзеркала великого світу, про віддзеркалення макрокосму Всесвіту в мікрокосмі індивідума. При цьому ідея мікро- і макрокосму виходила за рамки «встановленої філософської парадигми», – вона активно переживалась на всіх рівнях культури: з неї виходила лікувальна та діагностична медицина, астрологія, що відігравала значну роль не тільки в ухваленні приватних рішень, але і у формуванні державної політики.

6.Сьогодні ми з Вами  познайомимося з  поезією іспанського поета   Луїса де Гонгора-і-Арготе  і з допомогою його творчості зможемо дізнатися, який він насправді.

Поезiя Луїса де Гонгора-і-Арготе  глибоко психологiчна за характером. Гонгора великий майстер пе­редавати особливостi рiзних станiв душi людини, залежність людини від Долі. Поет вражає поєднанням непримиренних контрастів  і виразністю гіпербол, насиченням свого словника  латинською та італійською мовами. У його творчості переважає філософська, пейзажна лiрика, яка неодмiнно, хоча б на рiвнi пiд­тексту, спiввiдноситься з долею людини.

7.1. Виразне читання поезії  Луїса де Гонгора «Галерник» у перекладі Михайла Ореста.

 (Миха́йло О́рест-український поет, перекладач, педагог.

 Справжнє ім'я поета Михайло Костьович Зеро́в).

                                                                                          Луїс де Гонгора                                              ГАЛЕРНИКНа галері, на турецькій 
I до лави там прикутий, 
Руки на весло поклавши, 
Очі втупивши додолу, 
Він, драгутівський невільник, 
Біля узбереж Марбельї 
Нарікав під звук суворий 
Ланцюга й весла своїх: 

\"О святе іспанське море, 
Славний береже і чистий, 
Коне, де незмірна безліч 
Сталася нещасть наморських! 
Ти ж бо є те саме море,
Що прибоями цілує
Краю батьківського мури,
Короновані і горді.
Про дружину принеси ти
Вістку і скажи, чи щирі
Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді
Ще оплакує, як легко

Ти могло б південні води
Перлами перевершити!
Дай же, о криваве море,
Відповідь; тобі не тяжко
Це вчинити, якщо правда,
Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років
Без свободи і без неї
В вічній каторзі при веслах
Не вбиває сум нікого\".

Враз потужно розгорнулось
Шестеро вітрил галерних,
I звелів йому наглядач
Всю свою ужити силу.



Перекладач: Михайло Орест

        7. 2. Аналіз поезії. Письмово

Тема:  людина і Доля,  драматизм людського життя.    

Ідея: світ такий  глибокий і  незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності  й непевності.

 Основна думка:  засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми

Жанр: філософська лiрика.

  7.3 Дайте відповіді на запитання (усно)

1.     Чому вірш має назву «Галерник»?

2.     Чому він (герой) саме галерник?

3.     Хто може бути галерником?

4.     Яким настроєм наповнений вірш.Аргументувати текстом.

5.     Визначте роль ліричного героя. Схарактеризуйте, спираючись на             текст ,його думки.переживання,настрій,проблеми.

6.     З скількох  частин умовно складається вірш?

7.     В якій частині герой входить в стан медитації?

8.     Спробуйте сформулювати(чи знайти в тексті) головну думку.Що,на ваш погляд, автор хотів донести до читача?

9.     Доведіть, що герой вірша знаходиться неподалік від дому?

«Він, драгутівський невільник, біля узбереж Марбельї»

10.                       Знайдіть у вірші уславлення Батьківщини?

(Славний береже і чистий, Коне …)

11.                       «Сталася нещасть наморських!» В яких випадках ставалися нещастя?

12.                       Знайдіть слова, де герой хоче мати надію, що його чекають вдома?

13.                       Що вивело ліричного героя з медитації?

14.                       За вимогами жанру остання строфа висловлює безнадію. (Скільки веслувати?)

15.                       Знайдіть у  творі нагромадження фрази сполучників.

(Роздуми ліричного героя про глибину  й незбагненність світу).

(Ти могло б південні води

Перлами перевершити!

Дай же, о криваве море,

Відповідь; тобі не тяжко

Це вчинити, якщо правда,

Що і води мають мову.)

16.                       Знайдіть елементи бароковості.

17.                       Визначте сутність авторської позиції у творі .Обгрунтуйте свої думки текстом.

Художні особливості твору:

·   порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді;

·   образи-символи: образ галери (човна) -  симво­л людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом;

·  метафори: О святе іспанське море, криваве море, (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і  вплив Всесвіту на долю людини);

·   полісиндетон – нагромадження у фразі  сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу:

                         Ти могло б південні води

                          Перлами перевершити!

                          Дай же, о криваве море,

                          Відповідь; тобі не тяжко

                          Це вчинити, якщо правда,

                          Що і води мають мову.

Риторичні запитання, звертання, вигуки -   посилення уваги читача, не вимагаючи від нього відповіді.

Епі́тет (грец. ἐπίθετον — «прикладений, доданий») — визначення при слові, що впливає на його виразність.

Метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними.

Ліричний герой -це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів .

      7.4.Обговорення ідейно-художнього змісту.

1.     Яка думка утверджується у поезії?

(Що найцінніше у житті людини-це свобода)

          2. «Туга за рідним краєм, вічна каторга драгутівського невільника»

  Над чим поет змушує задуматись читача?

 У маленькій (дві строфи) поезії

« Без свободи і без неї

  В вічній каторзі при веслах» утверджується філософська думка про те, що свобода  для   людини - це найголовніше.

Автор ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув  передати тугу і смуток героя.  

Галерник розуміє глибину й незбагненність світу, але він не в силі щось змінити, має віру і надію на те,  що доля неминуче змилується над ним і він повернеться додому.

«…Бо прожив я десять років

Без свободи і без неї  (без кого?)

В вічній каторзі при веслах

Не вбиває сум нікого…»

  

Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми спостерігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край,  який не стирається з пам'яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж  натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що  можливо, він так і не побачить рідних

  

            Проаналізувавши поезію Луїса де Гонгора-і-Арготе, можна прийти до висновку, що він був  дуже складний поетом, а часом і трохи  загадковим.  Його  вірші абсолютно не вміщуються  в рамках  готових  визначень і немов  навмисно дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними  контрастами  і поворотами думки, постійними пошуками і постійною незадоволеністю життя.

           Поезія бароко стверджує прогрес ірраціональних умонастроїв, відчуття розпачу, сум’яття, відчаю, катастрофи.

06.04.20

Тема. Джон Донн «Священні сонети». Сонет 19 «Щоб мучить мене…». Напруга почуттів ліричного героя. Символіка твору.

 Мета: познайомити учнів із життєвим та творчим шляхом англійського поета доби бароко Джона Донна, відображенням різних проявів людської натури, складністю духовного буття особистості у вірші «Щоб мучить мене…», розвивати навички аналізу та символіки твору.

1. 

 Яскравим представником англійської барокової лірики є Джон Донн. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалось в Західній Європі. Джон Донн – визначний лідер «метафізичної школи» в англійській поезії першої половини ХVІІ ст. доктор богослов’я, автор понад 160 проповідей, що забезпечили йому славу відомого майстра не лише поезії, а й англійської прози. Поезії Донна притаманні свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм, палка чуттєвість в поєднанні з трагічними мотивами.

Письмово число,тему уроку,написати анкету письменника

1.Джон Донн народився 21 січня або між 24 січня і 19 червня 1572 року в Лондоні в католицькій сім’ї. Його батько, Джон Донн був торговцем, а мати – Елізабет Хейвуд була дочкою драматурга Джона Хейвуда і внучатою племінницею Томаса Мора. Члени сім’ї через належність до католицької церкви неодноразово переслідувались з боку влади. Коли хлопчику було 3 роки, помер його батько, а через декілька місяців мати вийшла заміж за багатого вдівця Джона Сіленджерса. Донна виховували в дусі католицизму. Навчався він в Оксвордському та Кембріджському університетах, але ні там, ні там диплома не одержав: діяли обмеження щодо католиків. Продовжив навчання в школі Лінкольз Інн. Після закінчення навчання здійснив подорож в Європу, на Азовські острови, деякий час жив в Італії та Іспанії.

Після повернення до Англії працював секретарем в дуже впливового придворного, хранителя королівської печатки, сера Томаса Еджертона. В 1601 він таємно одружився з племінницею свого патрона Анною Мор. Джон заробляв на життя адвокатурою, був помічником єпископа Мортона. Двічі в 1601 та 1614 р. Джон Донн був депутатом парламенту, його покровителем був король Яків І.

В січні 1615 р. одержав сан диякона, потім – священника, регулярно виступав з проповідями в трьох церквах свого приходу. В 1618 р. став доктором богослов’я в Кембріджському університеті, працював з дипломатичною місією в Німечинні (1619 р.), повернувся в Англію в 1620 р. З листопада 1621 р. Був настоятелем Собору  Святого Павла в Лондоні. Мав репутацію прекрасного оратора. Донн помер 31 березня 1631 р. Безпосередньо перед смертю наказав написати свій портрет в савані. Скульптурний варіант цього портрета встановлено над могилою Дж. Донна в Соборі Святого Павла. Перша книга творів автора з'явилась вже після його смерті в1633 році.

3.      Актуалізація вивченого.

- який ліричний жанр називається сонетом?

- які види сонетів вам відомі?

- назвіть поетів – майстрів сонету та їхні твори.

   2 Однією з вершин творчості Джона Донна вважають цикл сонетів La Corona (біля 1607 – 1609 р.) і «Священні сонети». «Священні сонети» або «Доброчесні сонети» – це  19 сонетів, 16 з яких написані в 1609 – 1611 рр., останні 3 – після 1617 р. Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.

Сонет (італ.sonetto, від лат.sonus: звук) – ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів із перехресним римуванням і двох траверсів (терцетів) тернарного римування з основною схемою abab abab ccd eed, хоча можливі й інші варіанти: abab abab cde cde тощо. 

Французька форма сонета відрізняється від італійської тим, що в катренах кільцеве римування, а в терцетах три рими: абба абба ссд еед. Найбільшого поширення набула англійська форма сонета через спрощену схему, пов’язану зі збільшенням числа рим: абаб сдсд efef qq. За змістом сонет передбачав певний послідовний розвиток думки: теза – антитеза – синтез – розв’язка.

Природа сонета має унікальні особливості: цей жанр налічує значну кількість типологічних різновидів: класичний, вільний, неправильний, хвостатий, безголовий, напів сонети, перевернутий, кульгавий, рамковий, кострубатий, сонет з кодою, сонет з одним катреном, сонет-акровірш, сонет-байка, сонет-діалог тощо. Його експресивна структура здатна утворювати інші модифікації: «сонети-романи», повісті, драми, вінки сонетів.

 Віршовані твори створені в новаторській для поезії того часу формі драматичного монологу.

Внутрішній розлад героя – головний мотив творів Донна. Поета приваблюють складні почуття протиріч, боротьба емоцій, напруженість, а тому антитеза – головний композиційний прийом. Характерною для поезії Донна є музичність, скритість метафор і порівнянь – все це нагадує манеру багатьох поетів Італії та Іспанії.

Дж. Донн як поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамки готових визначень і немов навмисне дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думок, поєднанням тверезо-аналітичних ідей із сплесками пристрастей, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Це поет, який поєднував у своїх віршах не поєднане, наприклад, техніку, математику, астрономію із духовним. Це поет-урбаніст, який у своїх віршах використовував повсякденну лексику, писав про життя людей у містах. В поезії він передає складний внутрішній світ людини ( у цьому схожість його із Шекспіром). Визначним його надбанням є використання парадоксального у своїх віршах, саме тому його відносять до поетів-метафізиків.

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза – трактати, есе, проповіді, хоча в історію англійської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики.

3.Читати статтю підручника про поета

4. Читання  поезії «Щоб мучить  мене…», повторне причитування вірша учнями

Сонет 19

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я – клубок із протиріч,

В душі моїй зустрілись день і ніч,

Веселий щойно -  враз стаю сумним,

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч,

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч,

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса –

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу –

Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я – ті дні

Спасіння, може, принесуть мені.

Донн – це бароковий поет, у його поезії поєднано містику і сакральне, він звертався до янголів, Бога, Богоматері, оскільки світ доби Донна – це  світ, у якому сакральне і містичне поєднання в один ланцюг.

а)      Бесіда з учнями:

• Які думки, почуття викликав у вас вірш?
• Наведіть приклади протиставлення (день – ніч, веселий – сумний, вогонь – лід, великий – малий).
• Як називається такий прийом?

б)      Запис в зошити

·         Антитеза ( від грец. аntithesis – суперечність) – протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів. Для створення антитези письменники використовують антоніми.

1.    Розкрийте настрій сонета «Щоб мучить мене...»,

2.    Поясніть, як у сонеті відобразилися риси барокового стилю.

3.    Розкажіть, які художні засоби використано в сонеті. Наведіть приклади.

4.    Поміркуйте, яким постає у сонеті ліричний герой.

5.    Проаналізуйте, чому ліричний герой припускає, що спасіння принесуть йому дні, коли він тремтів від страху.

У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють  це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій, спасіння.

Символи: ніч, день, вогонь, лід – уособлюють життя і смерть.

Настрій – песимістичний,

Текст собою являє монолог ліричного героя.

*** Аналіз стану героя очима психолога.

З сонету видно, що ліричний герой перебуває у стані перепаду настрою, депресії. Якщо проаналізувати час написання сонету і зіставити зі станом ліричного героя, то видно, що поет в цей час саме втратив люблячу дружину, залишився сам з 12 дітьми і звідси мотиви невпевненості в собі, відчай, пошук виходу.

 Справді, журба, туга, сум, за давньою звичкою, підточують, гризуть людський розум, а горе та відчай штовхають на прикрі або й драматичні вчинки. Не піддаваймося їм, шукаймо радість у нашому бутті!

Висновок. Отже, Джон Донн відкрив людині небачені досі глибини духу, нездоланні протиріччя, зобразив трагізм існування особистості у світі і драматизм її внутрішнього життя. У творчості Джона Донна чітко відчувається пульсація думки. Сюжет у його творах визначає не тільки рух художнього образу, але й рух думки. У творчості співця бароко високо цінується людина, її духовне й тілесне єство, проголошується вічне життя, і його поезія – це розлогий діалог людини з Богом про життя, любов, смерть.

Аналіз поезії Джона Донна  "Щоб мучить мене..." письмово




08.04.20

Мольер - майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольера у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво

Мета: поглибити знання учнів про класицизм; ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Мольєра, розкрити художнє новаторство драматурга та його вплив на формування світового театрального мистецтва; сформувати в учнів поняття про комедію як жанр драматургії 

Хід уроку

 1.Мольєра вважають засновником жанру «високої комедії». Хто ж такий Мольєр? Яким було його життя? Чому Ніколя Буало назвав його «зіркою, яка ніколи не згасне»?
Записуємо число,тему,анкету письменника

 Мольєр (Жан-Батіст Поклен) — великий французький драматург, театральний діяч народився в Парижі 15 січня 1622 року в буржуазній сім’‎ї. Мав успадкувати професію свого батька, придворного шпалерника, або стати юристом, але він вирішив стати актором. Випробувавши свої акторські сили в шкільних спектаклях і постановках, він вступив до трупи «Блискучого театру» (1644). Актори-аматори вирішили покинути Париж і пошукати щастя в провінції, де вони пробули дванадцять років (з 1646 ДОІ658 рр.).

Працюючи у провінції, Мольєр починає опановувати принципи й прийоми комедійних жанрів, пише сценарії для своєї трупи. Так трупа знайшла свій репертуар і свого глядача.

1658 року трупа Мольера повернулася до Парижа. Вона зіграла перед Людовіком XIV і його двором свою комедію «Закоханий лікар» у дусі італійських комедій масок. Успіх був величезним. Король залишив трупу в Парижі, віддав їй театр Пті-Бурбон і виділив Мольєру щорічний пенсіон. Після втручання недругів трупу виселили з Пті-Бурбона, а будинок театру знесли так швидко, що в ньому загинули всі декорації й костюми. Актори опинилися на вулиці, але не покинули Мольєра, хоча їх запрошували до інших театрів. Король виділив трупі нові приміщення — залу в палаці Пале-Ройяль, де Мольєр працював до кінця свого життя. Король опікував молодий мольєрівський театр: із двадцяти восьми спектаклів половина була вперше показана саме королю, а багато з комедій були написані й зіграні за спеціальним велінням короля.

Молодий Мольєр починав із фарсів, потім перейшов до комедії інтриги, або ситуацій, або помилок, яка поступово перетворювалася на комедію характерів та звичаїв — високу комедію. Мольєр своїм завданням як комедіографа вважав безжалісне викриття пороків — егоїзму, честолюбства, святенництва й користолюбства. Його найкращі комедії («Школа чоловіків», «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скупий», «Міщанин-шляхтич») присвячені саме цьому.

Мольєр помер 17 лютого 1673 року у своєму театрі одразу ж після постановки останньої комедії «Фальшивий хворий», де він виконував головну роль. Він грав у виставі, коли уже був сильно хворий. Він зумів дограти спектакль до кінця, останнім зусиллям волі замаскувавши судоми розкотистим сміхом. Але сам піти з театру вже не зміг. Його на руках перенесли в найближчу квартиру, де за кілька годин він помер.

Мольєрівська трупа була указом короля об’‎єднана з трупою Бургундського готелю, внаслідок чого з’‎явився театр «Комеді Франсез» — «дім Мольєра», як його й донині називають французи.

2.Комедія — драматичний жанр, у якому конфлікт, дія, характери, ситуації постають у смішних, комічних формах. Комедія висміює суспільні явища, людські вади.

На відміну від трагедії, де зображувалися королі, полководці, герої, комедія змальовувала звичайне повсякденне життя. Вона показувала дрібних дворян, бюргерів, прислугу. Саме в їхньому середовищі Мольєр знаходив кумедні риси в поведінці, характерах, способі життя і життєвих прагненнях. Завдяки правлінню Людовіка XIV престиж дворянства піднявся дуже високо. Нерідко заможні купці купували собі дворянські титули. Титул дворянина для рядового бюргера був символом величі та витонченості. Мольєр же намагався показати, що нічого високого у дворянстві немає: дворяни можуть бути обмеженими, неправдивими, грубими і примхливими. Так само він висміював жадобу до наживи, прагнення бюргерів будь-що потрапити у вищий світ. 

  3. Історія створення комедії 69 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-агою. Турків змусили довго чекати, а потім

запросили їх до галереї Нового Палацу, прибраної надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а його вбрання прикрашали діаманти на чотирнадцять мільйонів ліврів. Однак Солиман-ага та його почет не виказали очікуваного захоплення. Турецькі посли зробили вигляд, начебто в Туреччині всі носять костюми з діамантами. Поведінка гостей не сподобалася королю, і він наказав придворному  драматургу Мольєру і композитору Люллі написати п’єсу, в якій би висміювалися турки. Так був створений «Міщанин-шляхтич».

Прем’єра п’єси відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після вистави комедію критикували з усіх боків, бо зрозуміли, що у творі висміювалися не стільки турки, скільки представники аристократії та буржуа, які хотіли здобути дворянські титули. Адже п’єса являла собою пародію на мораль і спосіб життя вищих кіл суспільства. Найбільше обурення у великосвітської публіки викликав образ Клеонта, котрий не тільки не приховував свого низького походження, а навпаки, підкреслював його, проголошуючи, що титули і звання не мають жодного значення, бо головне для людини — це її розум та високі моральні якості.

Завдання .Читати комедію Мольєра «Міщанин-шляхтич» 



 13.04.

ТЕМА: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КОМЕДІЇ «МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ».

 ТЕМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ.ОСНОВНІ ОБРАЗИ КОМЕДІЇ. ЗАСОБИ КОМІЧНОГО

Мета: ознайомити учнів з історією створення комедії «Міщанин-шляхтич», повторити особливості класицизму як літературного напряму; познайомити учнів із сюжетною основою, інтригою комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», тематикою та проблематикою твору; поглибити знання з теорії літератури; продовжувати формувати навички аналізу драматичного твору; розвивати навички критичного мислення; виховувати інтерес до вивчення літератури, відповідальність за власні вчинки

Хід уроку  

«Міщанин-шляхтич» — яскравий зразок «високої комедії». Незважаючи на те що п’єса була написана в жанрі «комедії балету» (за вказівкою короля до неї було включено турецькі танці), Мольєр зумів зробити так, що танцювальні сцени у сюжеті перетворилися лише на зовнішню прикрасу сатиричної за змістом комедії.

Спираючись на закони класицизму, що панували на той час у літературі, драматург створює комедію характеру, виписуючи її на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — це всі персонажі п’єси, за винятком головної дійової особи Журдена. Адже лише через дії та розмови персонажів можна дізнатися про традиції та звички суспільства. За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними.

У «Міщанині-шляхтичі» основною темою комедії Мольєр обрав спробу буржуа на ім’я Журден будь-що стати знатним дворянином.

Зауважимо, що до цього головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сім’ю, гроші, здоров’я. Однак у його свідомості глибоко закріпилася думка про перевагу дворянства над усіма іншими станами в державі. Тож на момент дії у п’єсі мрія бути одним із представників «вищого світу» стає для Журдена сенсом його життя. Припинивши займатися справами, Журден наймає собі вчителів, які, кепкуючи з нього поза очі, навчають Журдена за величезні гроші всього, що треба знати у дворянському середовищі. У сценах навчання дворянських «наук» прагнення наслідувати аристократів драматург висміює з особливою силою. Мольєр показує, що Журден не лише не дізнався нічого нового, а й припинив розуміти нормальні людські стосунки. Автор сміється не із запізнілого потягу до наук — йому неприємні люди, які схиляються перед фальшивими кумирами.

У своєму прагненні «одворянитися» Журден втрачає власну гідність, перетворившись на блазня. Достатньо згадати появу пана Журдена вранці перед слугами і вчителями. Його обличчя просте і грубе, а на голові — нічний ковпак. Вузькі панчохи ледве натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх усього халат з барвистої індійської тканини, — так зодягнений новоявлений шляхтич.

Журден перестає бути собою. Герой вважає істиною будь-яку дурість, тільки б це просувало його до «вищого світу». У сцені з підмайстрами, які вдягають його в нове «панське» вбрання, щедрість замовника зростає в міру того, як часто до нього звертаються «Ваша милість», «Ваша світлість», «Ваша вельможність».

Утім, Мольєр до свого героя ставиться неоднозначно. Адже від природи Журден тямущий, знає ціну копійці, розуміється на людях (бачить наскрізь шахрая-кравця). Сцена складання листа маркізі Дорімені, коли він рішуче відкидає надмірно роздуті варіанти послання, свідчить про ясність думки і кмітливість Журдена. Біда міщанина, в тому, що він обрав неправильний зразок для наслідування. До того ж у Журдена є багато чого, чим він справедливо може пишатися: достаток, уміння порядкувати справи, розумна дочка, повага представників свого стану, які підтримували його, поки той «не втратив глузд на знатності».

Готовий навіть «відрубати два пальці на руці, аби тільки народитися графом чи маркізом», Журден доходить до того, що не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у мамамуші». Всі герої отримують те, чого прагнули: три пари одружуються (Клеонт і Люсіль, Дорант і Дорімена, Ков’єль і Ніколь), а Журден стає, хоч і химерним, але дворянином. Мольєр не показав, як поводитиметься Журден, коли відкриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, автор і не ставив собі це за мету.

Висміюючи простакуватого героя, Мольєр одночасно викриває і аристократичну верхівку, показавши в особі графа Доранта і маркізи Дорімени їх суспільну та моральну нікчемність, а також матеріальну залежність від буржуазії. Граф Дорант — шахрай, який ошукує Журдена, користуючись його грошима. Крім дворянського титулу, в нього нічого немає, тож і доводиться колишньому аристократу лестити дурнуватому багатієві, аби мати можливість задовольняти свої потреби. Власне, й Дорімена покохала Доранта лише після того, коли отримала дорогий подарунок.

Як бачимо, про справжні почуття тут і не йшлося. Натомість на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков’єль. Саме вони втілюють у комедії мольєрівський ідеал гармонійного поєднання справжньої гідності, чесності та освіченості. Змальовуючи смішні ситуації, у які потрапляє бідолашний Журден, Мольєр узагальнює суспільні явища, не забуваючи про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.

Мольєрівська комедія містить багато ознак класицизму (захист високих моральних ідеалів, що передбачає покарання вад і перемогу чеснот, протиставлення негативних та позитивних персонажів, дотримання правила трьох єдностей). Однак «король французької комедії» був і новатором у драматургії. Це виявилося у введенні в п’єсу живої народної мови, вільному ставленні до правила трьох єдностей та до суворих жанрових вимог.

1.      Проблематика твору, його загальнолюдське значення.

Остання «висока комедія» Мольєра написана в жанрі комедії-балету. Увівши на замовлення короля турецькі танці, Мольєр не порушує основної структури комедії. Особливість комедії полягає в тому, що «комедія характеру» подана на фоні «комедії звичаїв». Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Журдена. Звичаї можуть представити тільки всі персонажі разом. Як представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. Такі риси, навіть комічно загострені, не порушують правдоподібності характеру. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру в п’єсах Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Такими були Дон Жуан і Оргон, Тартюф і Альцест. Такий і Журден, буржуа, який вирішив стати шляхтичем.

Автор майстерно поєднав соціальний зміст із любовною інтригою, що зробило його п’єсу цікавою для глядачів. У захопливій розважальній формі він повчав публіку, нагадуючи про людську гідність, про необхідність долати ниці пристрасті й зберігати за будь-яких обставин честь, розум і власну особистість.

Комедія-балет — жанр, створений Мольєром для придворних розваг. Але драматург наситив його гострим викривальним пафосом. Музичні й танцювальні номери сприяли поглибленню характеристик героїв, розкривали абсурдність їхньої поведінки та аморальність вчинків. Церемонія посвяти в «мамамуші» стала кульмінацією комедії, оскільки манія Журдена сягає у цій сцені крайньої межі, і вся безглуздість його намагань та моральна ницість виявляються особливо яскраво.

Тексти для опрацювання

Остання визначна комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич» (1670) написана в жанрі «комедії балету»: за вказівкою короля до неї були включені турецькі танці. Мольєр зміг, вводячи танцювальні сцени в сюжет комедії, зберегти єдність її структури. Основний закон структури полягає в тому, що комедія характеру розвивається на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — усі герої комедії, за винятком пана Журдена, головної дійової особи. Сфера звичаїв — традиції, звички суспільства. Персонажі — дружина й дочка Журдена, його слуги, учителі, аристократи Дорант і Доримена, які мають за мету нажитися за рахунок багатого буржуа Журдена. Вони наділені характерними рисами, але не характерами; ці риси комічно загострені, але є правдоподібними. Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комедійний персонаж. Особливостями мольєрівських персонажів є те, що вчинки героя виходять за рамки природного, розумного порядку. Такими є всі герої п’єс Мольєра — герої найвищою мірою чесні й безчесні, мученики шляхетних пристрастей і дурні. Таким є Журден, буржуа, який вирішив стати дворянином.

Комедії передувала увертюра, по закінченні якої на сцені з’являлися вчителі музики й танців, вони надзвичайно задоволені, що відшукали собі багатого покровителя — пана Журдена, прихильного до дворянства й світського поводження. Так одразу ж, із перших реплік п’єси, визначається її основна тема. Журден марить стати знатною особою. Ця мета визначає всі його помисли, бажання й діяльність, повністю підкоряє його натуру, стає сенсом його життя.  Знаменним є перший вихід пана Журдена: одягнувшись так, як вбирається знать,— він упевнений, що його мрія — мрія стати дворянином — стає дійсністю. Пан Журден охоче входить у нову роль і справді вважає себе гідним цього звання. Він дружить з людьми, близькими до королівського двору. Але що впевненіше поводиться Журден, то стає пихатішим і тим комічнішим виглядає його бажання бути аристократом. Що ж спричинило

«божевілля» пана Журдена? А те, що його уявлення про виключне значення дворянства були облудними. І тому сатира народжувалась з кричущої невідповідності суджень про велич і шляхетність знаті і справжнього значення панівного стану.

 Сміючись над Журденом, який прагне стати аристократом, Мольєр одночасно сміявся і з того ідеалу, що його вигадав для себе Журден. Але хоч як намагався шляхтич Журден не бути схожим на самого себе, все ж таки він залишався колишнім. Позичаючи графові гроші, він рахує їх до останнього су; сварячись із кравцем, служницею або дружиною, він вдається до лайки і навіть до бійки, забуваючи про всі «великосвітські» уроки; прагнучи вивчати науки, він вибрав ту з них, у якій бачив практичну необхідність; просту веселу пісеньку любив більше, ніж тужливий спів. Його бажання отримати дворянство не було хитрим розрахунком буржуа, суб’єктивно воно ставало щирою мрією, яка оволоділа Журденом. Це призводить до того, що шановний пан Журден легко вступає в останній, буфонадний акт комедії і вільно діє у маскараді посвячення в сан «мамамуші». Дарма, що його лупцюють палками, зате він досяг бажаної мети. І дуже знаменно, що в цій атмосфері загальних веселощів лунають серйозні слова, що відверто виражають позицію автора.

На запитання, яке ставить Журден Леонту, нареченому своєї доньки Люсіль, дворянин він чи ні, Леонт не без гордощів відповідає, що він нe має наміру привласнювати собі дворянське звання і не є дворянином. Він прослужив шість років у армії й відчуває себе корисним державі й суспільству. Шляхетність Леонта, на думку Мольєра, набута його способом життя і діяльностю, тоді як поведінка змальованих у п’єсі аристократів — графа Доранта й маркізи Доримени — повністю позбавлена шляхетності, що булла надана їм від народження. У загальній композиції п’єси завданням карнавального фіналу є осміяння ганебної і вульгарної пристрасті до «одворянення» — пан Журден стає загальним посміховиськом. Звичайно, Журден — зовсім не такий дурень, за якого його мають усі персонажі комедії, і вже зовсім не такий старий дурень, аби пояснювати його вчинки поважним віком (йому лише трохи за сорок). До того ж вікові особливості, як і дурість,— не предмет комедії.На прем’єрі «Міщанина-шляхтича» 14 лютого 1670 року, влаштованої для Людовіка та його двору в королівському замку Шамбор, «дуже» сміятися не поспішали. Адже першим при дворі сміявся король. А він — ані під час вистави, ані після неї — узагалі ніяк не проявив свого ставлення до комедії: ані сміхом, ані жестом, ані словом. Двір вирішив, що комедія провалилася. Чутки про це вмить облетіли весь Париж. Так було і після другої вистави. Однак звинувачувати Мольєра в крамолі причин не було. «Я нічого не сказав вам про вашу п’єсу після прем’єри,— через декілька днів сказав Мольєру Людовік.— Мені здавалося, що я був зачарований лише тим, як її поставлено. Справді, Мольєре, з усього, що ви створили, досі ніщо не давало мені такої втіхи, і сама п’єса ваша — чудова». Придворні вишикувалися в чергу до Мольєра. Кожний з них заявляв, що «завжди був палким прихильником» мистецтва комедіографа і «завжди знав», що його нова комедія — найкраще з усього, чим багатий цей жанр…

Бесіда

За яким основним законом створено структуру п’єси Мольєра?

У чому особливості мольєрівських характерів?

У якій частині п’єси визначається основна її тема? Сформулюйте її.

Як автор ставиться до бажання пана Журдена стати аристократом?

Чим пояснюється жага пана Журдена здобути титул дворянина?

Над ким ще, крім пана Журдена, сміється автор? Думку поясніть.

Що покликаний викрити карнавальний фінал п’єси?

Якою була реакція знаті на прем’єру комедії «Міщанин-шляхтич»?

Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії?

Пригадайте правила класицизму. 

Утілення правил класицизму в комедії	Порушення правил класицизму
Єдність місця (будинок Журдена); Єдність часу (дія обмежується однією добою); Протиставлення негативних і позитивних персонажів; Викриваються соціальні та людські вади	Порушено правило трьох єдностей (не витримано єдність дії: крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, у комедії розгортаються ще три лінії: Люсіль і Леонта, Доранта і Доримени, Ніколь і Ков’єля); Порушено жанрові межі

«Сміх — сплеск емоцій. Він буває щасливим (неначе відчуття польоту), буває добрим, як сонячний промінець або весняний вітер, долонька дитини чи поцілунок коханого. Сміх може зцілити від душевного болю чи гнітючої самотності. Та він може також бути злим, «колючим», неначе лезо бритви чи колючки кактуса. Такий сміх, подібно до жмені льоду, примушує напружитись і втікати. А так хочеться, щоб він був подібний до веселих дзвіночків, а не до заупокійних дзвонів!..»

. Повторення термінів із теорії літератури

Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується жартівливо, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.

Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим осміюванням.

Сатирична розповідь — розповідь, у якій різко висміюються люди, людські вади, характери.

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.

Письмово :Аналіз твору

1.      

15.04

ОСНОВНІ ОБРАЗИ КОМЕДІЇ. ЗАСОБИ КОМІЧНОГО

Мета: познайомити учнів із сюжетною основою, інтригою комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», тематикою та проблематикою твору; поглибити знання з теорії літератури; продовжувати формувати навички аналізу драматичного твору; розвивати навички критичного мислення; виховувати інтерес до вивчення літератури, відповідальність за власні вчинки

Хід уроку  

Тестові завдання за змістом твору 

https://docs.google.com/forms/d/11JaI3FX7NiD2zdCEyaDt1HzBIkS4i3ex9ZQlsLZX6Y4/edit

       Основні образи комедії письмово

Згідно з правилами класицистичної комедії, образна система «Міщанина-шляхтича» відзначається чіткістю й симетричністю побудови. Образи об’єднані в певні пари: пан Журден і пані Журден, Дорант і Дорімена, Люсіль і Клеонт, Ков’єль і Ніколь. Кожен із персонажів є художнім типом: Журден — тип міщанина, втілення марнолюбства; Дорант — лицемірний і цинічний дворянин; пані Журден — тип сварливої дружини; Ков’єль — розумний і кмітливий слуга; Клеонт — тип благородної людини, яка понад усе ставить честь і кохання.

1.1.            Образ Журдена

Пан Журден — багатий буржуа, котрий соромиться свого походження і хоче потрапити до вищого товариства. Він вважає, що за гроші можна купити все — і знання, і аристократичні манери, і любов, і титули, і посади. Журден наймає вчителів, які навчають його правилам поведінки у світському товаристві та основам наук. У сценах навчання автор викриває невігластво буржуа й водночас схоластичність тогочасної освіти. Журден не має елементарних знань і тому стає жертвою тих, кого цікавить тільки його гаманець. Легковірного міщанина обдурюють геть усі — від учителів і кравців до графа Доранта, бо він легко піддається впливу лестощів та магії звертання «ясна вельможність».

Журден смішний у своєму прагненні за будь-яку ціну стати аристократом. Мольєр показує, як певна пристрасть чи вада може витіснити з душі людини всі гарні задатки. Так, марнолюбство заполоняє весь внутрішній світ Журдена. Він від природи не дурний, адже зумів примножити капітал свого батька. Бачить шахрайство кравця. Віддає перевагу народним пісням перед салонними серенадами. Помічає, що Дорант ошукує його, але погоджується на це, аби мати змогу на рівних спілкуватися з аристократами. Пан Журден має достатньо розуму, аби зрозуміти, що вчителі пропонують йому мертві істини, які не розвивають, а навпаки, стримують природу людини, її природні бажання і почуття. Однак прагнення здобути дворянство стає сильнішим за здоровий глузд: увесь розум і природне єство в Журдені поступаються марнославству.

З Журдена всі сміються, явно чи потайки. Пані Журден відверто картає його. Дорант підлещується до нього, хоч у душі зневажає. Слуги Ков’єль і Ніколь не можуть стримати сміху при появі Журдена у «великосвітському» вбранні. Але ніщо не здатне здолати пристрасті Журдена, яка стає не просто смішною, а й небезпечною для оточуючих. Він ображає й обдурює дружину, жорстоко поводиться зі слугами, готовий пожертвувати щастям власної дочки заради аристократичного звання.

Журден показаний у п’єсі неосвіченим, грубим, сповненим марнолюбства, хоча загалом він добродушний і щирий, часом зворушливо наївний. З нього можна сміятися, але його нема за що зневажати. Як писав Д. Дідро, «смішний не той, хто знає про свою ваду, а той, хто не знає і впевнений у собі». Журден щиро дивується, що він говорить прозою, що є така наука логіка, що слова складаються із звуків. Він ніби вперше відкриває для себе світ, і це викликає сміх. Але глядачі зрозуміли, що у п’єсі «Міщанин-шляхтич» Мольєр з буржуа тільки посміявся, а справжнє вістря його сатири спрямоване проти аристократів, у зображенні яких він не пошкодував викривальних засобів. Журден, хоча й кумедний у своєму бажанні стати шляхтичем, але все ж таки кращий за Доранта й Дорімену, бо залишається щирим у своїх прагненнях, тоді як вони втратили будь-яке уявлення про честь і совість.

     Образ графа Доранта.Граф Дорант — зубожілий аристократ, людина без моральних норм. Він обдурює Журдена, не гребуючи жодними засобами, аби видурити в того гроші. І все це під маскою вишуканості й благопристойності. Удаючи із себе друга Журдена, Дорант живе за його рахунок і за його гроші робить подарунки Дорімені. У Доранта немає нічого, окрім його титула.Він збіднів не тільки матеріально, а й духовно. Єдине, що вміє граф,— це витрачати гроші, жити порожнім життям і лицемірити.

Мольєр гіперболізує вади Доранта, і найвищої точки ця гіперболізація сягає у сцені посвяти Журдена в «мамамуші». Дорант, який називався другом Журдена, нічого не має проти розіграшу над ним, остаточно виявляючи цим свою ницість. «Розбещеність і безсоромність, помножені на лицемірство,— ось образ безчестя в комедії «Міщанин-шляхтич»,— писав про графа Доранта французький критик Н. Пуссі
.Образ маркізи Дорімени. Образ маркізи Дорімени поданий також у сатиричному плані. Це молода вдова, яка прагне розкоші, світських розваг і хоче зробити вигідну партію. Вважаючи графа Доранта багатим, вона погоджується

вийти за нього заміж, радіючи, що заволодіє не тільки його серцем, а й майном. Проте Дорімена потрапляє у тенета власної розбещеності, її вади обертаються проти неї самої.

            Образ пані Журден. Здоровий глузд утілений в образі пані Журден. Вона розуміє всю безглуздість поведінки чоловіка, викриває Доранта й Дорімену, щиро хоче щастя для своєї дочки із чесним Клеонтом. Однак пані Журден не є позитивним ідеалом драматурга, оскільки вона надто сварлива, брутальна й обмежена.

                      Образи представників молодого покоління. Позитивний ідеал автора втілено у представниках молодого покоління. Люсіль і Клеонт — освічені, чесні й добрі молоді люди. Вони не соромляться свого походження, понад усе цінують в людях моральні якості, чисті й високі почуття, борються за своє щастя. Устами Клеонта виражається авторська позиція, утверджується цінність особистості незалежно від її стану, засуджуються вади суспільства: «Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді. Звичайно, мої предки обіймали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся зайняти не останнє місце в товаристві, проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке не належить мені з народження, хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право це зробити; отже, скажу вам відверто, я — не шляхетного роду». Клеонт не дворянин, але має справжнє благородство душі і власну гідність. Він веде чесний спосіб життя, віддано служить державі. Цей образ протиставлений негативним персонажам комедії. За свої високі моральні якості Клеонт винагороджується у п’єсі шлюбом з Люсіль. Дочку Журдена змальовано у творі менш виразно, але добре показано її привабливі риси — красу, людяність і здатність до високого кохання. Автор утверджує силу взаємних почуттів, що важать більше за титули й багатство.

Закоханим допомагають з’єднатися слуги Ніколь і Ков’єль, які представляють народні типи. Весела й гостра на язик Ніколь і винахідливий та кмітливий Ков’єль втілюють позитивне, природне, гуманне начало. Ці образи протиставлені егоїзму буржуазії та ницості дворянства. Слуги висловлюють розумні, тверезі оцінки подій та людей, вони активніші від своїх хазяїв. Без витівки, яку придумав Ков’єль, Люсіль і Клеонт не змогли б одружитися. Те, що всю «режисуру» розіграшу автор віддає Ков’єлю, підкреслює глибоку віру Мольєра в народ, у його розум і творчі можливості, у здатність відновити справедливість.

Хоча в кожному з персонажів підкреслюється якась одна риса, не можна не помітити, що Мольєр у п’єсі «Міщанин-шляхтич» прагнув до багатогранності зображення людських характерів (так, Журден — утілення не тільки гіпертрофованого марнолюбства, а й наївності, невігластва, практичності тощо). Ця неоднозначність образів була новим кроком у розвитку жанру класицистичної комедії.

2.                      Образи комічного. У п’єсі Мольєра панує атмосфера сміху. Драматург використовує сміх для викриття негативних рис людей і вад суспільства. Сміх у комедії має величезну виховну силу, бо з його допомогою автор показує справжнє обличчя людства. Сміх допомагає людям посміятися із себе, побачити те, чого вони раніше не помічали.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» має не тільки історичну основу: епоха Людовіка XIV давно минула, стосунки між дворянством і буржуазією нині не актуальні, а п’єса й досі подобається публіці. А це означає, що автор втілив у своїх персонажах не стільки індивідуально-конкретне, скільки те, що завжди було й буде притаманне людській натурі. Мольєр, як видатний майстер комедії, показав ті загальні недоліки, що живуть у людях і до сьогодні,— марнославство, лицемірство, невігластво, пихатість тощо.

Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні Журдена, пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Глядачі весело сміються, коли кравець пояснює Журденові, що на костюмах аристократів квіточки мають бути розташовані лише голівками вниз, коли вчителі навчають Журдена гарних манер або коли його посвячують у «мамамуші». Викликає сміх і гумористична сцена сварки Клеонта й Люсіль, і кожна поява пані Журден, яка весь час лається. Тим часом при змалюванні образів аристократів застосовують! я гостріші засоби комічного — сатира та сарказм. Якщо вчинки Журдена лише висміюються, то спосіб життя Доранта й Дорімени рішуче засуджується.

Мольєр був блискучим майстром комізму. Комізм у «Міщанині-шляхтичі» виникає і в окремих ситуаціях, в які потрапляють герої п’єси, і в їхніх висловлюваннях (яскравий приклад словесного комізму — «турецька» мова, вигадана автором). Проте комізм криється передусім у характерах персонажів і виявляється через їхні вчинки та діалоги. Не обмежуючись зображенням комічних моментів, драматург створив живі сатиричні образи, які не втратили свого значення і в наш час. Комічні ефекти в комедії Мольєра ґрунтуються на широкому використанні можливостей народного театру, що надає п’єсі особливої життєвості та дієвості.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» — це спосіб викриття лицемірної моралі та рабської психології суспільства, це вираження демократичної точки зору автора і моральний урок не тільки сучасникам драматурга, а й нашому сьогоденню.

Що є домінуючою рисою характеру пана Журдена? (Бажання бути схожим на дворянина)

Чи можемо ми сказати, що основним об’єктом сатиричного зображення в п’єсі є пан Журден? (Автор критикує також графа Доранта — збіднілого дворянина. Порівняно з Дорантом Журден щиріщий у своїх прагненнях, він простодушний і не підлабузнюється, як Дорант.)

Яку мету, на вашу думку, має граф Дорант? Яку роль відведено графом пану Журдену? (Дорант хоче поліпшити свої справи, одружившись із багатою маркізою Дорименою, але залицяння потребує грошей. Із цією метою Дорант використовує простодушного пана Журдена. Граф схиляє пана Журдена до думки, що Доримена не проти прийняти його залицяння. Заради здійснення своєї заповітної мрії — стати аристократом — пан Журден надсилає маркізі коштовні подарунки, улаштовує для неї розваги та бенкет у своєму домі.)

Про які риси характеру Доранта можна говорити? (Він хитрий, підступний, лицемірний; з презирством ставиться до Журдена, зневажає його, але випрошує в Журдена подачки; шахрай і авантюрист; обдурює і Журдена, і маркізу.)

Чи є в комедії порядні люди? (Це пані Журден, Клеонт, Ков’єль, Люсіль, Ніколь. Особливу увагу до себе привертає Леонт: він чесний, благородний, не соромиться свого походження; його погляди протиставляються поняттям і прагненням Журдена та Доранта.)

Якою є тема комедії? (Зображення прагнення пана Журдена стати шляхетним дворянином)

Які засоби комічного автор використав, щоб найбільш точно змалювати своїх персонажів? (Основні засоби — гумор, іронія, сатира. Гумор — у відображенні смішного в життєвих явищах і характерах, добродушний сміх; іронія — їдка насмішка, замаскована під зовнішньою благопристойною формою, що виражає глузливо-критичне ставлення автора до предмета зображення; сатира — у гострому осудливому висміюванні негативних явищ.)

Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії? (Мольєр у комедії викриває таких спритних людей, які прагнуть якнайкраще влаштуватися в суспільстві, збагатитися за рахунок інших. Мольєр також весело сміється і з тих, хто дає себе піддурити, але комедіограф вірить у велику шляхетність людини. На його переконання, здоровий глузд і щирість завжди перемагають.)

Які моральні висновки можна зробити, розглянувши образ пана Журдена? (Людина не повинна прикидатися , а повинна виховувати в собі почуття гідності, учитися, ні перед ким не плазувати.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:Повторити розділ "Бароко","Класицизм"; підготуватись до контрольної роботи.

22.04

Контрольна робота «Бароко і класицизм»

Мета:закріпити і поглибити знання з теми "Література бароко і класицизму"

Хід уроку

 Тестові завдання

https://docs.google.com/forms/d/1L5NJr8y7jca1eEHPoctYKy5W26YDungvWpAoFyQJUFY/edit

27.04.

Антуан де Сент-Екзюпері — французький письменник. «Маленький принц» — філософська алегорична казка-притча 

Мета: зацікавити біографією й творчістю А. де Сент-Екзюпері; ознайомити з історією створення казки «Маленький принц», засвоїти нові літературознавчі терміни

ХІД УРОКУ

 Життя і творчість Екзюпері (письмово конспект)

— Льотчик і філософ. Напевне ніхто, крім А. де Сент-Екзюпері, не зміг би поєднати одне з другим. Пілот поштових ліній, начальник аеродрому в пустелі й письменник, мислитель-гуманіст. «Для мене літати і писати — одне й те саме,— говорив Екзюпері. — Головне — діяти, головне — знайти себе».

Антуан де Сент-Екзюпері народився 29 червня 1900 року в Ліоні у графській родині. Рід Сент-Екзюпері старовинний, предки Антуана були воїнами й магнатами, історичні писання згадують про них з 1235 року. Але в батька Антуана не залишилось нічого, крім титулу, й він заробляв на життя чиновницькою працею. Він помер, коли Антуанові було 4 роки. Виховувала хлопчика мати, мудра й благородна жінка. Вона походила з багатого провансальського роду, отже, дитинство Антуана проходило у середньовічних оселях — замках її тіток.

«Спочатку був Антуан де Сент-Екзюпері, сильний, веселий, відвертий хлопець, який у 12 років уже конструював аероплан-велосипед і заявляв, що злетить у небо під захоплені крики натовпу: «Хай живе Антуан де Сент-Екзюпері!»

У сім’‎ї його називають Король Сонце через його біляве волосся; товариші прозвали Антуана Звіздарем через його задертий до неба ніс. Він уже тоді був маленьким принцом, завжди радісним і безстрашним»1.

Антуан пише вірші. На полях зошитів з віршами малює схеми моторів. Так у його життя входить поезія і техніка — дві стихії, що стануть любов’‎ю майбутнього письменника і пілота Сент-Екзюпері.

Вже у 12 років Антуан вирушає у свій перший політ. Його взяв із собою на борт літака пілот Жюль Ведрін. Цей день Антуан запам’‎ятав на все життя.

Саме тому в 1921 р. він покидає Париж і записується добровольцем до Страсбурзького авіаційного полку. Вчитися льотній справі він був змушений у приватників. На навчання у матері випрошує 2 тисячі франків. Через рік — він уже лейтенант авіації.

Через аварію Екзюпері демобілізують. А в 1926 р. він переходить до цивільної авіації, яка перевозила пошту з Тулузи через Касабланку в Даккар. Про його життя в цей час розповідають книги: «Пошта на Південь» (1929), «Нічний політ» (1930), «Планета людей» (1939) та інші.

Під час Другої світової війни Екзюпері, всупереч рішенню медичної комісії, яка визнала його не придатним до військової служби, опиняється на фронті. Він — офіцер розвідувальної авіагрупи.

У 1943 р. Екзюпері звільняють у запас. Але він добивається спеціального дозволу на кілька польотів. Він передчуває смерть і готується до неї. Антуан пише листа до матері, останнього листа: «Дорога матусю, я так хотів би, щоб ви не хвилювалися за мене і щоб до вас дійшов цей лист. Почуваю себе я дуже добре. Я горюю, що так давно всіх вас не бачив. Я хвилююсь за вас, моя дорога старенька матусю. Який же все-таки нещасний час! Коли нарешті стане можливим сказати тим, кого любиш, що ти їх любиш! Матусю, поцілуйте мене так, як я вас цілую, від усього серця. Антуан».

31 липня 1944 р. Екзюпері піднімається в дев’‎ятий дозволений політ — він повинен був стати останнім. «Люди з тривогою і надією дивляться в далечінь, у той бік, де Франція, пристрасно бажаючи побачити у небі літак, що повертається. Та з кожною хвилиною надія слабшає, а потім щезає зовсім. Запас палива в літаку вже скінчився... І командир ескадрильї скаже одному з льотчиків: «Ви виконаєте завдання, доручене майорові де Сент-Екзюпері»»1.

Ніхто не зможе дізнатися, де загинув цей відважний Маленький принц. Місцем його вічного перебування стане планета Земля...

2.Виразне читання вірша російської поетеси Юлії Друніної «Пилот Сент-Экс, поэт Экзюпери». (Сент-Экс — так називали друзі Екзюпері.)

Влюбленный в землю,

Он любил и небо,

Да так, что без него

Прожить не мог.

Но этот гений,

Этот полубог,

По мненью многих,

Мудрым вовсе не был.

И то сказать —

Творил бы в тишине,

Своим лишь, кровным,

Занимаясь делом...

Пилот Сент-Экс

На грянувшей войне

Был горячо

И леденяще смелым.

Он в небесах

Остался навсегда...

Гори в угрюмом космосе,

Гори,

Безумная и мудрая звезда —

Пилот Сент-Экс,

Поэт Экзюпери.

Чому у вірші Ю. Друніної зірка Екзюпері названа безумною і водночас мудрою?

3. Історія створення казки «Маленький принц»

Казка «Маленький принц» створюється в найтяжчий для письменника час, коли він знаходиться у вимушеній еміграції в США і звідти рветься на фронт. У 1942 році видавництво замовляє Екзюпері різдвяну історію для дітей, і він працює ночами, щоб вчасно закінчити казку

Перекладач  казки «Маленький принц» Нора Галь писала: «Сумна і насмішкувата казка ця, звичайно, більше для дорослих, ніж для дітей... Над нею і посміхнешся, і посумуєш, а головне — неодмінно замислишся... Казка ця — мудра і людяна, і автор її не тільки поет, але й філософ».

Завдання.Читати казку-притчу"Маленький принц"

29.04.

Осягнення героями головних життєвих цінностей

у повісті-казці Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Мета уроку: Удосконалювати навички аналізу художнього тексту за повістю-казкою А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц».

Хід уроку

1.Теорія літератури

Повторюємо:

Казка — це... (розповідний твір про вигадані, фантастичні події).

Алегорія — це... (художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретні образи).

Притча — це невеликий твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.

Сьогодні ми з вами поговоримо про його головну книгу – філософську казку «Маленький принц».

Книга вийшла в 1943 році з присвятою другу Антуана – Леону Верту.

Ії було перекладено 150 мовами.

Цей твір став його письменницьким заповітом.

Пророчо лунають рядки:

Шукайте мене в тому, що я пишу ...

Щоб писати, треба, перш за все, жити.

Спробуймо «пошукати» Сент-Екзюпері в його книгах, думки письменника – у вчинках героїв.

На перший погляд, це звичайна казка про те, як хлопчик подорожує казковою галактикою. Але чи це насправді так? Вирушаймо разом із Маленьким принцом у цю подорож і побачимо, що саме заповідав нам Екзюпері.

2. Читання казки. Бесіда

1) Присвята. Читання

• Кому присвячує свою книжку автор? Чому? (Своєму другові Леону Верту; він потребує утішання.)

• Який висновок щодо світу дорослих і світу дітей робить автор у присвяті? («Усі дорослі колись були дітьми, але мало хто з них про це пам’‎ятає».)

Працюємо зі «скарбничкою золотих висловів». (Це може бути окремий листок у зошиті чи аркуш паперу в красиво оформленому конверті. У «Скарбничку» будуть записуватися афоризми з казки Екзюпері.)

Афоризм — короткий, оригінальний, влучний вислів, узагальнення, глибока думка, виражена в лаконічній формі.

Після читання присвяти до «Скарбнички» можна записати фразу: «Усі дорослі колись були дітьми, але мало хто з них про це пам’‎ятає».

2) Читання І розділу

• Що і чому втратив розповідач у 6 років? (Віру в себе; дорослі переконали хлопчика, що він не має хисту до малювання тільки тому, що не розуміли його малюнків.)

• Чи став розповідач дорослим? (Дорослим він себе не відчував, лише прагнув пристосуватися до їхнього світу, зрозуміти їх. «Я довго жив серед дорослих. Я бачив їх зовсім близько. І через це, зізнаюся, не почав думати про них краще». Дуже схоже на: «Я довго жив серед тигрів».) Головне почуття героя — ... (сум, відчуття самотності людини, яку не розуміють оточуючі).

 Читання ІІ розділу

Головне почуття розповідача — ... (здивування).

• Чому хлопчикові найбільше сподобався останній малюнок? (У дітей добре розвинена уява, фантазія, тому хлопчик навіть «побачив», що баранець «заснув».)

 Читання III розділу  «Загадки маленького принца».

Як ви розумієте слова хлопчика:

«Якщо йти все вперед та вперед, далеко не зайдеш...»?

Розгадуємо загадки Маленького принца.

1. В прямому значенні цей вислів означає, що планета хлопчика дуже маленька, тому ані баранцеві нікуди втекти, ані Маленькому принцові розгулятися ніде.

2. В переносному значенні (якби дія відбувалася на Землі) ця фраза може означати, що якщо йти все вперед та вперед, не зупиняючись, то не буде часу, щоб «обрости» друзями, власним домом, тим, що таке важливе для людини. Буде шлях, але не буде щастя від теплих людських стосунків.

Запис фрази у «Скарбничку золотих висловів».

 Читання IV розділу

• Що нового ми дізналися про світ дорослих і світ дітей? («Дорослі дуже люблять цифри»; «Діти повинні бути поблажливими до дорослих»; «Ми ті, хто розуміє, що таке життя,— ми, звичайно, сміємося над номерами й цифрами!»)

• Навіщо льотчик купив фарби й кольорові олівці? (Малювати портрет Маленького принца, щоб не забути його.)

• Чому дорослий чоловік, який востаннє малював у 6 років, раптом розпочав малювати? (Він знову повірив у свої сили, а допоміг йому в цьому Маленький принц.)

• А як складаються ваші стосунки з дорослими?

• Чи актуальна проблема «батьків і дітей» у наш час? (Так, ця проблема вічна.)

Висновки

 Світи дорослих і дітей різні, тому діти й дорослі не завжди розуміють одне одного;

• іноді дорослі руйнують віру дитини в себе, свої сили, і це небезпечно;

• усі дорослі колись були дітьми, але не всі про це пам’‎ятають.

04.05.

Тема: А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Людські стосунки, моральні цінності у казці-притчі «Маленький принц»

Мета:  усвідомити філософський зміст притчі; удосконалити навички аналізу художнього твору, виявити систему життєвих цінностей героя

Хід уроку

1.Історія створення казки-притчі «Маленький принц»

Задум казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» виношувався досить довго. По-справжньому мотиви цього твору почали складатися з початком Другої світової війни. У той самий А. де Сент-Екзюпері часто малював один і той же малюнок: маленький хлопчик із крильцями і без них здивовано дивиться із-за хмар на землю. Цей дивовижний хлопчик дедалі більше не давав спокою письменникові, льотчикові, бійцеві. Казка була написана піл час вимушеної еміграції у Нью-Йорку протягом 1942 року і вийшла друком навесні 1943 року. Це був останній твір А. де Сент-Екзюпері.

Цю книжку він присвятив своєму другові Леону Верту – французькому письменнику і критику.

Малюнки до книги виконані самим автором, й не менш славні, ніж сама книга. Важливо, що це не просто ілюстрації, а органічна частина твору в цілому: сам автор і герої казки весь час посилаються на малюнки і навіть сперечаються про них. «Прообразом» літературної казки «Маленький принц» можна вважати фольклорну казку з бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасливе кохання покидає рідну домівку й мандрує по нескінченних дорогах у пошуках щастя та пригод. Він намагається здобути славу і підкорити,тим самим, неприступне серце принцеси.

Сам автор говорив, що написав цю казку для дорослих. Образ маленького принца виник не випадково. В Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою. А потім один з них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший полетів на невідому далеку планету і назавжди залишився дитиною.

2.Жанрові ознаки твору

Народна казка	"Маленький принц"
Фантастика	Фантастика мала реалістичне підґрунтя (порушували реальні земні проблеми, діяли сучасні образи тощо)
Розподіл персонажів на позитивних і негативних	У творі наявне протиставлення  "дорослі" - "діти", письменник прагнув розбудити дитячу душу в кожній дорослій людині
Позиція автора прихована	Відкрита позиція автора
Мандрівка героя як композиційний прийом	Мандри героя відбувалися не тільки на землі, а й у всесвітньому просторі і в просторах людської думки і душі, що надало твору філософського характеру
Повторення епізодів, ситуацій (3 рази, 7 разів)	Маленький принц відвідав сім планет, повтор епізодів, ситуацій мав на меті не лише розкрити характери героїв, а й поглибити певні думки, ідеї
Умовність часу і простору	Умовність оповіді не заперечувала належності подій казки до епохи XX століття
Повчальний характер	Автор не повчав, для нього головне мислити разом з людьми, допомагати їм шукати істину, розуміти їхні почуття, а люди самі повинні зробити висновки
Щасливий кінець	Фінал відкритий, не мав однозначного тлумачення
Символічність персонажів, алегоричність образів, боротьба добра і зла	Багатозначність символіки, боротьба духовного і бездуховного начал
Морально-етична проблематика	Філософські проблеми, що пов'язані не тільки з мораллю, а й з долею людства і всесвіту взагалі

3.. Бесіда:

-         Розкажіть про Маленького принца. Яким ви собі його уявляєте?

-         Чим він займається щодня?

-         Для чого він прочищає вулкани і вириває паростки баобабів?

-         Що уособлюють баобаби?

-         Як він ставиться до своєї планети?

-         Які слова Маленького принца про його ставлення до своєї планети вам найбільше запам’ятались? Чи згодні ви з ними?

«Встав вранці, привів себе у порядок, приведи в порядок свою планету»

-         Хто ще живе на планеті Маленького принца?

-         Як веде себе Троянда?

-         Як склались стосунки між Маленьким принцем і Трояндою?

-         Чому Маленький принц вирішив подорожувати?

-         Хто допоміг Маленькому принцу змінити своє ставлення до Троянди? Підтвердіть цитатою.

-         Визначте ключові слова у цих роздумах.

«Треба було судити не за словами, а за справами»

4.Розповідь про планети

Король( Необмежена влада, честолюбство .Світ для королів дуже спрощений, для них усі люди піддані. Себе судити набагато важче , ніж інших. Безглуздість)-Влада стоїть на першій сходинці світу дорослих

.Честолюбець (Марнославство, самозахоплення, байдужість до оточення, егоїзм. Честолюбці не чують нічого, крім похвал. Уособлення пихатості) «Для пихатих усі інші – їхні шанувальники».  «Шанувати – значить визначити, що я найвродливіший, найкраще одягнений, найбагатший і найрозумніший на планеті». «Пихаті люди не чують нічого,  крім оплесків»

Пияк (Хвороблива пристрасть до пияцтва. П*є , щоб забути про совість. Символ вад , яких багато у людей. Цей образ уособлює безсилля, втечу від себе, від проблем.)

Ділок (Рахував зорі, записував підрахунок на папірці і складав їх у ящик, вважаючи себе багатим. Нікчема, що прагне перетворити неозору красу Всесвіту у власність .« А зіркам від тебе немає ніякої користі». Займатися справою добре, але «гроші заради грошей» знецінюють життя) «Бути багатим , щоб купувати нові зірки». «Я володію зірками тому, що до мене ніхто не додумався ними заволодіти». «І моїй квітці, і моїм вулканам корисно, що я ними володію, а зіркам від тебе ніякої користі».

 Ліхтарник (Відповідальність за діло, турбота про інших, висока духовна турбота. « Це по-справжньому корисно, тому що красиво», «Наказ є наказ». «Це справді корисно, бо красиво». «Він не смішний, тому що не думає про себе».)

Географ ( «Надто важлива особа, йому ніколи байдикувати», уособлення обмеженості. Байдужість до того,що оточує) Надто поважна особа, яка ніколи не виходить з кабінету, мовляв, їй ніколи тинятися, про все знає з переказів, йому байдужа його планета)

 Була й ще одна планета, яка викликала багато питань у героя А. де Сент-Екзюпері - Земля .

5. Бесіда

- Чому автор каже « Земля – планета непроста» ? (Реальне життя- річ складна)

- Як почувається на землі Маленький принц?(самотньо)

-Кого шукає герой на Землі (друзів)

-Яку трагедію пережив герой на Землі(дорога привела його в сад ,де росло багато троянд. Виявилося , що його квітка не є унікальною , неповторною)

- Хто допоміг Маленькому принцу?(лис)

-Які істини відкрив Лис героєві?(Ти завжди відповідаєш за того,кого приручив; Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш)

-Чому льотчик і Маленький принц прийшли до криниці? (їх обох мучила спрага)

-Як ви розумієте фразу: «Вода буває потрібна і серцю»?( Вислів «Вода буває потрібна і серцю» означає, що, крім звичайної спраги, існує ще й спрага духовна, що виникає, коли людині необхідне розуміння, підтримка, співпереживання... Як тіло не може довго жити без води, так і душа людини не витримає довго без дружби, любові, розуміння)

— Яким настроєм перейняті останні розділи казки? (Вони сумні, тому що Маленький принц збирається залишити Землю, розлучитися зі своїми друзями. Льотчикові боляче слухати розмову хлопчика й змії, адже він хоче зберегти Маленького принца, але той все ж таки вирішив повернутися додому.)

— Як ви розумієте зникнення Маленького принца? Чому воно так схоже на смерть? Чи це і є смерть? (Маленький принц нібито повертається на свою зірку. І читачам, й оповідачеві дуже хочеться вірити, що так воно і сталося. Можливо, цей сум — від розлуки, від усвідомлення неможливості побачитися знову? Автор книги не дає однозначної відповіді на це питання. Мабуть, тому, що втрачати друзів завжди важко й сумно, навіть якщо вони залишаються жити.)

6.Аналіз твору письмово.

06.05.

Тема.Р.Бах.Повість-притча«Чайка Джонатан Лівінгстон»

Мета:розкрити своєрідність зображення світу очима вільного птаха чайки Джонатана Лівінгстона, осмислити філософський зміст повісті-притчі;

Хід уроку

1.Тестові завдання з теми А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

https://docs.google.com/forms/d/1YqBmc1FPbg_wfCWzrhd-dmlwSwaCOE6NL9a27zWFNfg/edit

2.Річард Бах завжди мріяв стати письменником. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності. Вся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом.

2.Річард Девід Бах (1936) – американський письменник, пілот за професією. Народився 23 червня 1936 року в Оук Парку, штат Іллінойс. По лінії матері Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха.  З 1955 року Річард Бах поступив в Університет штату Каліфорнія в Лонг-Біч, де навчався протягом чотирьох наступних років і брав уроки пілотування літака. Істинною пристрастю Річарда завжди були літаки: армійську службу він проходив в резерві військово-морського флоту. У цей час Річард Бах також працював незалежним письменником, продаючи свої статті таким журналам як «Флаінг», «Соурінг», «Еір Фектс» та ін. Більшість книг Річарда Баха певним чином пов’язані з польотом, починаючи з ранніх оповідань, в яких йде мова про літаки, зокрема його перша книга «Чужий на Землі»(1963), закінчуючи пізнішими творами, в яких письменник використовує політ як філософську метафору.

Всесвітньо відомим Річард Бах став після публікації філософської притчі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» у 1970 році. На зйомках фільму «Livingston Seagull» (1973) Бах познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою і в 1981 році вони одружились. З того часу Леслі була постійним співавтором свого чоловіка, а також стала героїнею книг «Міст через вічність», «Єдина» та «Втеча від безпеки». У 1997 році Річард Бах і Леслі Перріш розлучилися. В квітні 1999 року Річард Бах одружився втретє з Сабріною Нельсон-Алексопулос. 31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого знаходився особисто письменник, потрапив у авіакатастрофу. Під час посадки він зачепив лінію електропередач. Річард Бах отримав черепно-мозкову травму і переломи. Він був госпіталізований,  знаходився у тяжкому, але стабільному стані. Річард Бах був госпіталізований на 4 місяці, згодом виписаний додому. Він повідомив, що досвід зустрічі зі смертю надихнув його до закінчення четвертої частини повісті «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон». За день до аварії Річард Бах передав у видавництво свій останній на цей час твір «Travels with Puff», який 19 березня 2013 року вийшов друком. Саме на літаку з назвою «Puff», письменник і потрапив в аварію. 

3.Історія створення притчі.  

 Щодо твору «Чайка…», то письменник стверджує, що він не стільки її автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження. Відповідаючи на питання численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, що додати до написаного нічого не може, бо, на відміну від романів, в «Чайці» йому не належить ні рядка.

Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет: обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знань», учені-апостоли, чудеса, відвідування раю для чайок, смерть і воскресіння. Не випадково Майкл Корда, кінокритик американського журналу «Глемоур», рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на євангелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу.

Давайте пригадаємо, що таке притча

4. Словникова робота.

Притча – це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях.

Символ – умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Алегорія (іносказання)  – спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев  – сила, влада чи царювання).

5.Завдання.Читати  Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон»



13.05.

Річард Бах «Чайка Джонатан Лівінгстон».  Сюжет твору Р. Баха як філософська метафора людського буття. Ознаки притчі у творі. Алегоричні образи твору.

Мета:допомогти учням зрозуміти алегоричні образи повісті-притчі,  розкрити символіку повісті, розвивати навички аналізу художнього твору, виразного читання, логічного мислення, переказу, вчити висловлювати власну думку, розвивати інтерес до пізнання  самого себе  і довколишнього світу; виховувати спостережливого читача.

Хід уроку 
Тестові завдання

https://docs.google.com/forms/d/1RcbjTEdaTXrcwH6DN4Tb-9rw1RxLGFeAPuLvgrRTlvc/edit

Бесіда.

• Яке враження на вас справила повість-притча?
• Що сподобалося найбільше?
• Що здалося незрозумілим і дивним?
• Які асоціації виникли?
• Яка була ваша перша думка щодо сюжету?

• Хто є головним героєм повісті? (Чайка Джонатан Лівінгстон.)
• Де відбуваються події? (На березі моря.Зграя чайок.)

• Отже, у нас виокремлено світ Зграї. Охарактеризуйте світ Зграї? Які закони діють у ній?

Чим відрізняється Джонатан від інших чайок?

Розгляньте ілюстрацію. Що можна сказати про політ чайки? (Чайка летить проти вітру, на відміну від іншої.) Про що це свідчить? (Не такий як всі. На незвичайний політ вказують крила.)

Джонатана-чайку бентежить безглуздість і вузькість існування чайок , які стурбовані лише щоденною боротьбою за виживання – прагнення до вдосконалення –  вивчення польоту як мистецтва і способу буття  – не в змозі змиритися з правилами примітивного існування  чайок у суспільстві– вигнання зі зграї  – чайка-пустельник – зустріч із чайками, які забирають його на Небеса –  знайомство  з Чіанг – мудрою чайкою - старійшиною, яка вчить його переміщатися зі швидкістю думки в просторі та часі  – Джонатан приймає рішення повернутися на Землю , щоб передати отримані знання таким же чайкам, – Лівінгстон  збирає  команду з чайок , вигнаних зграєю , і починає навчати їх майстерності польоту – знаходження все більше прихильників і прихильників – передача своєї ролі наставника одному з учнів –  продовження  шляху вдосконалення після залишення земного світу.

Аналіз притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон»

- Визначте тему повісті 

Зображення героя, який не хотів бути таким як всі, якого не цікавили низькі турботи повсякденності 

- Яка  композиція  повісті? (Повість складається з 3 частин)

- Умовно назвіть ці частини: (Перша частина зображує духовне пробудження Джонатана, який прагне змінити своє життя та не вдовольняється подіями буденного життя. Всі його дії не тільки не отримали підтримку Стаї, а й призвели до нерозуміння і вигнання;

Друга частина присвячена зображенню прекрасних небес і розумінню того, що «Небеса — це не місце і не час. Небеса — це досягнення довершеності»;

Третя частина побудована на виявленні невірного та дійсного розуміння суті польоту, що призводить до опозиції: учні – вчителя)

- Хто є головним героєм повісті  Р. Баха? (Чайка Джонатан Лівінгстон).

Чому Джонатан самотній? ( Його дратувало те, що інші чайки були стурбовані лише щоденною боротьбою за прожиток.)

- Що вирізняло Джонатана серед інших чайок? Зачитайте.

(«Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне їжа, а не політ. А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати.»)

- Як пояснював Джонатан своє прагнення до польотів? Зачитайте. (Він вбачав у польоті не просто рухи крилами, а мистецтво. «Я хочу знати, що можу робити в повітрі і чого не можу. Я хочу знати, от і все.»)

Перед нами не просто повість, а повість-притча. Отже, Джонатан – це не просто чайка, він символізує людину, яка прагне до знань, досконалості. Крила – це символ мрії, свободи, волі, духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості. Образ крил уособлює усі ті чесноти, які роблять людину Людиною. Недарма у греків крила символізували любов і перемогу.  А давньогрецький філософ Платон вважав крила символом розуму.

Алегоричні образи притчі:

Джонатан – людина, яка прагне до знань, досконалості;

Крила – символ свободи, волі, духовності;

Зграя чайок із непереборною жадобою їжі – повсякденне життя;

Політ Джонатана – свобода, необмеженість дій;

Прагнення Джонатана вдосконалювати свій політ – це наше бажання вирватись із дріб’язкової суєти, пізнати сенс життя й осмислити своє місце в суспільстві.

Повість Р. Баха навчає не зупинятися на досягненому, прагнути йти вперед, відкривати щось нове, незвідане. Вірити в себе, ніколи не здаватися, бути самим собою, а не таким, як усі.

18.05.

Контрольна  робота №6

Література ХХ-ХХІ ст.

 У пошуках себе і високого польоту

Тестові завдання

https://docs.google.com/forms/d/1wCs4MGNvbz9YFl-aOAko5gRg3nY6x30FMJbv4aN0y6s/edit

20.05.

Позакласне читання

Марина Аромштам. «Коли відпочивають янголи»

 

Мета: викликати інтерес учнів до сучасних письменників, формувати уявлення про творчість Марини Аромштам;учити розкривати особливості сюжету і композиції твору, визначати його жанрові ознаки;  розвивати навички аналізу художнього твору

Хід уроку

– Хто із вас пам’ятає свою першу вчительку?

– А яким був найцікавіший, найулюбленіший урок у початковій школі?

– Чи хотіли б ви хоч на кілька днів повернутися в минуле і відчути себе  першачками?

Сьогодні нам з вами, завдяки Марині Аромштам – сучасній письменниці, вдасться зануритися в атмосферу початкової школи і поглянути на неї дещо по-новому.

– Перш ніж розпочати знайомство з новим твором, пригадаймо, що нам відомо про сучасну літературу. Твори якого періоду належать до неї? (До сучасної (новітньої) літератури прийнято відносити художні твори, написані з 1990 року і до сьогодні).

– Із якими творами новітньої літератури ми знайомилися у попередніх класах? («Комета прилітає» та  «Капелюх чарівника» Туве Янсона, «Що не день, то субота» та «Машина для здійснення бажань» Пауля Маара, «Чарлі та шоколадна фабрика»  Роальда Дала, «Чарівний замок Хаула» Діани Вінн Джонс, «Міо, мій Міо» Астрід Ліндгрен)

 Ми з вами сьогодні познайомимося із російською письменницею-педагогом – Мариною Семенівною Аромштам.

Народилася вона 20 березня 1960 року в Москві. Закінчивши Педагогічний інститут, 19 років пропрацювала вчителем початкових класів. У 1997 році Марина Семенівна стала фіналістом Московського конкурсу «Вчитель року». З 2000 по 2007 рік очолювала інноваційні проекти дошкільних установ та закладів для дітей-сиріт.

З 2000 року Марина Аромштам є головним редактором газети «Дошкільна освіта», отримала нагрудний знак «Почесний працівник загальної освіти». Статті Аромштам з проблем педагогічної реальності друкуються в багатьох газетах і журналах. У 2004 році їй присвоєно звання «Кандидат педагогічних наук».

У 2007 році в журналі «Кукумбер» були опубліковані перші художні твори Аромштам – оповідання з циклу «Волохата дитина».

Аромштам Марина Семенівна сьогодні – мама двох дітей, талановитий письменник, журналіст, педагог, головний редактор сайту «ПапМамБук».

Марина Семенівна також автор книг про виховання: «Будинок, в якому живе малюк», «Маленькі дітки – маленькі біди», «Дитина і дорослий в педагогіці переживання»; художніх творів: «Дружина декабриста», «Легенда про Ураельфе», «Коли відпочивають янголи», «Інша дорога» тощо.

2. Знайомство з книжкою

– Повість письменниці та педагога Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» удостоєна високих літературних відзнак. У Росії, на батьківщині автора, книжка здобула Велику премію Національної дитячої літературної премії «Заповітна мрія», до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А в Європі вона увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань «Білих ворон–2011».

2011 року “Коли відпочивають янголи” вийшли друком в українському перекладі Івана Андрусяка.

У сюжеті книги іде розповідь від імені дівчинки Аліни, котра навчається у початкових класах та від імені учительки Марсем, згадується про її щоденник. До того ж, остання признається, що не любить дітей, але їм віддає всю себе, вміє їх заохотити до навчання та вкласти у них правильні думки. Може, у неї це просто дар, чи їй допомагають ангели, про яких вона розповідає? Ця повість відображає душу маленького школяра, у якого зовсім вже не дитячі міркування, а також важку працю вчителя. Крім цього, у книзі йдеться про роль батька та дідуся у житті дитини, та описуються різні нелегкі життєві ситуації.

 Робота з текстом

– Уже з перших рядків повісті стає зрозумілим, про що йтиметься у творі. Зачитаймо ці рядки.

 «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато. Тоді мама могла б з ним порадитися. Порадилася і не віддала б мене вчитися до Тетяни Володимирівни. Тетяна Володимирівна не сказала б: «Встати! Руки за голову!» Дідусь би не жахнувся і не став би наполягати на моєму переводі в іншу школу. І я не потрапила б у клас до Марсем. Це Марсем розповіла нам про янголів – про те, що вони повинні відпочивати. З тих пір пройшло багато років. Але коли зі мною що-небудь трапляється – погане чи добре, - я про це згадую.»

 «Слід за автором»

– Чому батька Аліни немає поряд? (Її батько математик, живе і працює у Франції).

– Як дівчинка ставиться до відсутності батька, що вона відчуває, про що мріє? (Аліна уявляє різні ситуації, в яких їй міг би допомогти батько. Наприклад, якби він товаришував із батьком Єгора, в якого Аліна закохана, то вони б частіше могли бачитися. А ще, вона уявляла як батько запрошує їх з Єгором до французького ресторану оглянути Ейфелеву вежу).

– Хто замінив Аліні батька? (Дідусь)

– Хоча Алінина бабуся померла, вона активно впливає на те, що відбувається в їхній сім’ї. Яким чином їй це вдається? (Дідусь дуже любить і поважає бабусю, яка була напрочуд розумною, і в кожній життєвій ситуації уявляє, що б на його місці зробила вона).

– Знайдіть у тексті рядки, в яких сказано, що, на думку Аліниної бабусі, є найціннішим в людині? («А бабушка считала: самое ценное в человеке – его внутренний стержень»).

– Про яку важливу подію в житті Аліни йдеться в розділі 3? (Дівчинка йде в перший клас. У розділі 3 розповідається про її знайомство з першою вчителькою)

– Які стосунки склалися між дівчинкою та Тетяною Володимирівною? Дайте відповідь, використовуючи цитатний матеріал. («Мы с Татьяной Владимировной не сошлись характерами»)

– Що стало причиною їхньої несумісності? (Причиною їхньої несумісності були різні ситуації: те, як вчитель поділила квіти, які придбані, і які принесені з городу; як ділила учнів в класі на різні групи; те, що сприймала прояв Аліниної фантазії на уроках малювання як неуважність чи непослух; як покарала клас за крадіжку дзеркальця).

–  З якими новими персонажами ми знайомимося в розділі 6? (В.Г. – вчитель хімії та хороший товариш дідуся Аліни; Марсем – Маргарита Семенівна, вчитель початкових класів)

– За яких обставин вони познайомилися і яке справили на вас враження? (В.Г. і Марсем познайомилися на конкурсі кращого вчителя)

– Які риси характеру проявила Марсем, виступаючи на конкурсі? (Впевненість, неординарність, вміння не підпорядковуватися загальноприйнятим правилам і поняттям, креативність, щирість, імпульсивність).

  Визначення особливостей композиції повісті «Коли відпочивають ангели».

– Від кого ми дізнаємося про події у творі (Дівчинки Аліни та записів зі щоденника Марсем)

– Отже, ми можемо стверджувати, що структурно в тексті чергуються два виклади подій, два погляди, два світогляди. Перший – це оповідь дівчинки Аліни про її життя: маму й дідуся, відсутнього тата, подругу Наталку, друга Ігоря, першу вчительку, шкільні епізоди. Другий – щоденникові записи Аліниної вчительки Марсем (Маргарити Семенівни) про стосунки з учнями та ряд пов’язаних із цим етичних та філософських проблем.

– Для чого автор використовує такий прийом у творі? (Для того, щоб показати як ті чи інші обставини сприймаються ученицею та вчителькою)

– Чи можна вважати, що така побудова художнього твору є особливістю його композиції? (Так, в цьому і полягає композиційна особливість твору).

 Визначення жанрових особливостей твору.

– Спробуйте визначити жанрові особливості повісті «Коли відпочивають янголи». (Повість є проміжним жанром між оповіданням та романом, і чіткої межі, яка б відрізняла їх між собою, немає. «Коли відпочивають янголи» можна назвати повістю через більш  розгорнутий, ніж в оповіданні, сюжет, більшу кількість другорядних персонажів, повнішу та глибшу їх характеристику, наявність описів. Проте цей твір не можемо назвати романом, оскільки він охоплює менше коло подій і періодів життя головних героїв. «Коли відпочивають янголи» є більш статичним, у ньому акцентована увага лише на декількох конфліктах).

Риси характеру Аліни

   

Аліна

чуйна

великодушна

добра

відповідальна

цікава допитлива Проблеми батьків і дітей. – Ця проблема дуже тісно пов’язана з попередньою і частково відображена в розповіді Марсєм про батька та відповіді дідуся. Чи є у творі ще епізоди, які підкреслюють проблему відносин між батьками і дітьми? (Аліну дідусь розуміє краще, ніж мама, часто підтримує її. Зокрема, коли мова йшла про Тетяну Володимирівну, критерії вибору вчителя, читацькі вподобання, літак, який розбився, бо клас був неслухняним і прив’язав ангелів тощо.) – Хто з вас зустрічався з подібною проблемою? Що б ви порадили для виходу з такої ситуації? Чи знайшли ви для себе якісь поради у творі, адже він написаний не лише як твір для дітей, але й як помічник та порадник для  дорослих? Перше кохання – Хто з вас уже переживав це ніжне почуття і не соромиться поділитися своїми емоціями та хвилюваннями? – Чому ви сказали, що тема кохання порушена у творі, адже головна героїня ще така юна? (У творі розповідається про те, що дівчинка закохана в Єгора, описано, як вперше зійшлися їхні погляди на балу. Також описується якими дивними стали В.Г. і мама Аліни, а причиною цього була саме закоханість, яка виникла між ними) «Правда, утешение это было слабым. Другое дело, если бы у меня был папа (пусть даже это и рудимент!), с которым я могла бы ходить за руку — туда, где делаются настоящие мужские дела. И там мы бы случайно встретили Егора с его папой, и наши папы подружились бы. Они бы по-мужски жали друг другу руки и что-нибудь делали вместе. А мы бы с Егором им помогали. И тоже сильно подружились. Стали бы как брат и сестра. И тогда Егор часто приходил бы ко мне в гости, и танцевал бы со мной на уроках хореографии. Он был бы всегда рядом. Почти всегда. А случись что-нибудь, он бы меня защитил. Или спас. Ведь он такой умный, такой сильный и хороший! И все девчонки умерли бы от зависти. А я бы не загордилась, нет. Ну, да! Вот я, а вот Егор. И мы всегда вместе. Что в этом такого особенного?».

– У житті часто трапляється так, що ми не можемо порозумітися зі своїми рідними, близькими чи товаришами. І справа зовсім не у тому, що хтось чинить неправильно. Так трапляється тому, що у кожного, як то кажуть, «своя правда». Можливо, ті непорозуміння, які виникають в їхніх відносин – це лише два погляди на один світ?

– На  уроці ми детально розглянули проблему учнів та вчителів і різницю у їх світоглядах. Що б ви хотіли додати, в чому вбачаєте проблему у відносинах між вчителями та учнями?

– Як ви вважаєте, що можуть зробити зі своєї сторони вчителі та учні для подолання даної проблеми?

– Яку із перелічених проблем ви вважаєте найактуальнішою сьогодні? Чому?

Написати твір-мініатюру «Повість «Коли відпочивають янголи» допомогла мені зрозуміти…»